Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

Заїки М.М.,

Співака В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2010 у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова, прокуратури Харківської області, Управління Державного казначейства України в Червонозаводському районі м. Харкова про повернення необґрунтовано стягнутого податку, -

У квітні 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова, прокуратури Харківської області, Управління Державного казначейства України в Червонозаводському районі м. Харкова про повернення необґрунтовано стягнутого податку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2009 залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2010 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено повністю.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення першої та апеляційної інстанцій - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачка працювала на посаді начальника відділу з питань розгляду листів та прийому громадян прокуратури Харківської області. Наказом прокурора Харківської області від 31.10.2006 № 1469 позивачку звільнена із займаної посади за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за вислугу років згідно статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно наказу прокурора Харківської області від 09.12.2008 № 1635-к позивачці призначено до виплати грошову допомогу у розмірі середньомісячного заробітку, з якого обчислена пенсія за повні 25 років роботи на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури у розмірі 196603,75 грн., з якої було утримано прибутковий податок у сумі 29490,56 грн.

Відповідно до підпункту "д"пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"від 22.05.2003 № 889-ІУ дохід із джерелом його походження з України - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі дохід у вигляді заробітної плати, нарахований (виплачений, наданий) унаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України.

Згідно статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру"(в редакції чинний на момент звільнення) прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.

Отже, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції не вірно застосували норми матеріального права та дійшли до неправильного висновку щодо правомірності сплати позивачем податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги, як плати фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, а тому позовні вимоги щодо стягнення з прокуратури Харківської області грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги, яка була виплачена ОСОБА_4 при виході на пенсію, оскільки це прямо передбачено діючим на той час законодавством.

На підставі викладеного та враховуючи вимоги статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, при вирішенні цієї справи, дають підстави для скасування прийнятих судових рішень, а оскільки суди повно і правильно встановили всі обставини по справі, але правову оцінку дали не вірно і необхідності досліджувати нові докази немає, колегія суддів задовольняючи касаційну скаргу та скасовуючи судові рішення, вважає за необхідне прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2010 у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова, прокуратури Харківської області, Управління Державного казначейства України в Червонозаводському районі м. Харкова про повернення необґрунтовано стягнутого податку –скасувати.

Постановити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова, прокуратури Харківської області, Управління Державного казначейства України в Червонозаводському районі м. Харкова про повернення необґрунтовано стягнутого податку - задовольнити.

Визнати незаконними дії відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Харківської області щодо нарахування та стягнення суми податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги у розмірі 29490,56 грн.

Стягнути з прокуратури Харківської області на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги у розмірі 29490,56 грн. Зобов’язати Державне казначейство України провести видатки з державного бюджету передбачені для проведення відповідних виплат.

постанова оскарженню не підлягає.