Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І., Усенко Є.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Новоазовському районі Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року

у справі №2а-28646/10/0570

за позовом Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія"(надалі –ДП "Донецька вугільна енергетична компанія")

до Державної податкової інспекції у Новоазовському районі Донецької області (надалі –ДПІ у Новоазовському районі Донецької області)

про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії, -

У грудні 2010 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, поставлено питання про визнання дій ДПІ у Новоазовському районі Донецької області відносно нарахування пені та перерозподілу сум сплати податку та утримання сум пені із сум сплати податку на землю такими, що не відповідають діючому законодавству відповідно до податкових повідомлень від 01.12.2010 року №105390008840572, від 01.11.2010 року №105390008836944, від 01.10.2010 року №105390008833160, від 27.08.2010 року №105390008829371, від 02.08.2010 року №105390008826401; зобов’язання органу державної податкової служби внести зміни в картку особового рахунку платника податків утриману суму пені по перерозподілу, як сплату податку на землю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач податковими повідомленнями здійснив розподіл сплачених сум на сплату податку та пені. Прийняття податкового повідомлення про перерозподіл сплачених сум передбачено лише в тих випадках, коли платник податку сплачує податковий борг (або його частину) та не сплачує пеню, нараховану на цей податковий борг. Підприємство сплатило поточні платежі, заповнило в платіжному документі поле "призначення платежу", тобто узгоджене податкове зобов’язання, а не податковий борг.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року, позовні вимоги задоволено. Визнано дії Державної податкової інспекції у Новоазовському районі Донецької області відносно розподілу сплачених податкових зобов’язань з податку на землю на погашення податкового боргу минулих періодів та пені відповідно до податкових повідомлень від 02.08.2010 року №105390008826401, від 27.08.2010 року №105390008829371, від 01.10.2010 року №105390008833160, від 01.11.2010 року №105390008836944, від 01.12.2010 року №105390008840.57.2, та дії відносно нарахування пені у результаті такого розподілу неправомірними. Зобов’язано Державну податкову інспекцію у Новоазовському районі Донецької області внести зміни в картку особового рахунку Відокремленого підрозділу Шахта "Імені Єгора Тимофійовича Абакумова"Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія"шляхом зарахуванням суми направленої на оплату пені та боргу з податку на землю на сплату податкових зобов’язань за періоди, які визначені в платіжних дорученнях від 30 липня 2010 року №189, від 26 серпня 2010 року №689, від 30 вересня 2010 року №3675, від 29 жовтня 2010 року №4742, від 30 листопада 2010 року №6419. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія"витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що позивач фактично сплатив суму податкових зобов’язань з податку на землю, тому у податкового органу не було підстав для розподілу цієї суми в рахунок погашення податкового боргу та пені.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Як вбачається з платіжних доручень, копії яких знаходяться у матеріалах справи (а.с.44-48), позивачем було сплачено податок на землю по шахті "Імені Єгора Тимофійовича Абакумова"за наступні періоди:

- за червень 2010 року у розмірі 610,57грн. по терміну сплати до 30.07.2010 року, платіжне доручення №189 від 30.07.2010 року;

- за липень 2010 року у розмірі 610,57грн. по терміну сплати до 26.08.2010 року, платіжне доручення №689 від 26.08.2010 року;

- за серпень 2010 року у розмірі 610,57грн. по терміну сплати до 30.09.2010 року, платіжне доручення №3675 від 30.09.2010 року;

- за вересень 2010 року у розмірі 610,57грн. по терміну сплати до 29.10.2010 року, платіжне доручення №4742 від 29.10.2010 року;

- за жовтень 2010 року у розмірі 610,57грн. по терміну сплати до 30.11.2010 року, платіжне доручення №6419 від 30.11.2010 року;

Однак, відповідач, керуючись абз.2 п.п.16.3.3 п.16.3 ст. 16 Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до якого, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація, здійснив розподіл сплаченої суми податку на погашення податкового боргу та на суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашення податкового боргу, відповідно до податкових повідомлень:

- №105390008826401 від 02.08.2010 року, яким здійснено розподіл сплаченої 30.07.2010 року за платіжним дорученням №189 суми 610,57грн., у тому числі розподілено на погашення податкового боргу 579,81грн. та на погашення пені у розмірі 30,76грн.;

- №105390008829371 від 2708.2010 року, яким здійснено розподіл сплаченої 26.08.2010 року за платіжним дорученням №689 суми 610,57грн., у тому числі розподілено на погашення податкового боргу 578,82грн. та на погашення пені у розмірі 31,75грн.;

- №105390008833160 від 01.10.2010 року, яким здійснено розподіл сплаченої 30.09.2010 року за платіжним дорученням №3675 суми 610,57грн., у тому числі розподілено на погашення податкового боргу 577,97грн. та на погашення пені у розмірі 32,60грн.;

- №105390008836944 від 01.11.2010 року, яким здійснено розподіл сплаченої 29.10.2010 року за платіжним дорученням №4742 суми 610,57грн., у тому числі розподілено на погашення податкового боргу 576,79грн. та на погашення пені у розмірі 33,78грн.;

- №105390008840572 від 01.12.2010 року, яким здійснено розподіл сплаченої 30.11.2010 року за платіжним дорученням №6419 суми 610,57грн., у тому числі розподілено на погашення податкового боргу 575,12грн. та на погашення пені у розмірі 35,45грн.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій, при розгляді справи, не було взято до уваги вимоги п.7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно якої податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) –у рівних пропорціях, тобто у порядку календарної черговості виникнення боргу та вимоги п.п.16.3.3 п.16.3 ст.16 зазначеної норми права.

Відповідно до п.3.8 Інструкції Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. №22 (z0377-04) , реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Отже, прийняття податковим органом повідомлення про розподіл сплаченої суми передбачається лише у випадку, коли платник податку сплачує податковий борг (або його частку) і не сплачує пеню, нараховану на такий податковий борг (або його частку).

Також, слід зазначити, що норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому, слід звернути увагу на те, що нормами п.п.16.3.3 п.16.3 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п.1.3 Закону (2181-14) включає суму пені) на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини) за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу; або, якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

З аналізу викладеного вбачається, що жодною нормою Закону (2181-14) не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (і про це зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення по відповідному податку нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. При цьому, відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.

Крім того, дійсно п.п.8.6.2 п.8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"з урахуванням положень п.п."б" п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 цього ж Закону не встановлюють заборону для платників податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Новоазовському районі Донецької області –залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року –залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.