Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І., Усенко Є.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року

у справі №2а/0570/10/2173/2011

за позовом Державного підприємства "Добропіллявугілля"(надалі –ДП "Добропіллявугілля")

до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області (надалі – Добропільська ОДПІ Донецької області)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У грудні 2010 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому, зокрема, поставлено питання про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004971540/0 від 26.11.2010 року на суму 4588,63грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом порушено право підприємства самостійно визначати ціль використання своїх грошових коштів.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області від 26 листопада 2010 року №0004971540/0 на суму 4588,63грн

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що зміна призначення платежів позивача здійснена відповідачем поза межами наданих йому законом повноважень. За таких умов відсутні підстави для нарахування штрафів, передбачені п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку з питання порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно задекларованих та узгоджених сум податкових зобов’язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, з комунального податку державним підприємством "Добропіллявугілля", за період з 06.11.2009 року по 29.10.2010 року, про що складено акт №1266/15-1/32186934 від 15.11.2010 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено ряд порушень, зокрема, позивач здійснив сплату узгоджених зобов’язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 9177,26грн. із затриманням на 273 календарних дні, чим порушив п.п.5.3.1 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

За наслідками проведеної перевірки Добропільською ОДПІ Донецької області було прийнято, зокрема, оскаржуване патокове повідомлення-рішення №0004971540/0 від 26.11.2010 року, яким позивачу визначено зобов’язання зі сплати штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 50%, що складає 4588,63грн. Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) визначено порядок сплати зобов’язань платників податків, зокрема п.п.17.1.7 п.17 ст.17 Закону встановлено відповідальність у вигляді штрафу за порушення граничних строків сплати узгоджених сум зобов’язань, а саме, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом (2181-14) , такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, було встановлено, що позивачем, відповідно до поданих ним до податкової інспекції податкових декларацій зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, сплачувались поточні податкові зобов’язання за відповідний період, а саме, 2 квартал 2010 року, по строку сплати 19.08.2010 року.

В матеріалах справи міститься платіжне доручення №2103 від 19.08.2010 року (а.с.14) на суму 9780,73грн. У строчці призначення платежу підприємством зазначено: "збір за забруднення навколишнього середовища за 2 квартал 2010 року по строку сплати 19.08.2010 року".

В касаційній скарзі Добропільська ОДПІ Донецької області зазначає, що у підприємства наявний борг. Отже, відповідно до вимог чинного законодавства, при здійсненні платником податків, ДП "Добропіллявугілля", розрахунків з бюджетом, спочатку повинні погашатися суми раніше створеного податкового боргу, і відповідно, нараховуватися штрафні санкції, а лише потім –зараховуватися сплата поточних податкових нарахувань (зобов’язань).

Однак, слід зазначити, що норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому, слід звернути увагу на те, що нормами п.п.16.3.3 п.16.3 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п.1.3 Закону (2181-14) включає суму пені) на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини) за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу; або, якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

З аналізу викладеного вбачається, що жодною нормою Закону (2181-14) не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (і про це зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення по відповідному податку нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. При цьому, відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.

Крім того, дійсно п.п.8.6.2 п.8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"з урахуванням положень п.п."б" п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 цього ж Закону не встановлюють заборону для платників податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області –залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року –залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.