Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

За участю: секретаря Андрюхіної І.М.

представників:

позивача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

на постанову Господарського суду м.Києва від 24.07.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2008

у справі № 29/262-А

за позовом Заступника прокурора Голосіївського району м.Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

до 1. Закритого акціонерного товариства "Українська технологічна компанія", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "А.С.Т."

про визнання угоди недійсною, -

Постановою Господарського суду м.Києва від 24.07.2007 в задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Голосіївського району м.Києва в інтересах держави в особі ДПІ у Голосіївському районі м.Києва про визнання недійсним договору №27 від 10.08.2004, укладеного між ЗАТ "Українська технологічна компанія"та ТОВ "А.С.Т.", як такого, що укладених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а також про застосування, передбаченої ч.1 ст. 208 ГК України санкції, у вигляді покладення на ТОВ "А.С.Т."обов’язку повернути ЗАТ "Українська технологічна компанія"33900 грн. та стягнення з ЗАТ "Українська технологічна компанія"у доход держави 33900 грн. відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2008 постанову Господарського суду м.Києва від 24.07.2007 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору недійсним скасовано із закриттям провадження у справі в зазначеній частині, в решті судове рішення залишено без змін.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідачі представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.08.2004 між відповідачами укладено договір №27 за умовами якого Замовник (ЗАТ УТК) доручає, а виконавець (ТОВ "А.С.Т.") бере на себе зобов’язання своїми силами виконати роботи по модернізації спиртового обладнання згідно затвердженої робочої документації і здати їх в установлений договором строк.

Виконання договору сторонами підтверджується виданими ТОВ "А.С.Т."податковими накладними від 19.08.2004 № 205/6 на суму 15500 у т.ч. ПДВ2583,33 грн., №205/7 на суму 9200 грн. у т.ч. ПДВ 1533,33 грн., №205/8 на суму 9200 грн. у т.ч. ПДВ 1533,33 грн., актами прийому-передачі виконаних робіт на загальну суму 33900 грн., у т.ч. ПДВ 5649,99 грн., факт оплати –випискою по особовому рахунку відповідача-1.

Позивач вважає, що вищезазначена угода укладена відповідачами з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, з тих підстав, що за висновком Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС в м.Києві №1118 від 03.11.2006 №100 від 30.01.2007 підпис від імені директора ТОВ "А.С.Т." ОСОБА_5 на спірному договорі та виданих за наслідками його виконання податкових накладних виконано імовірно не ОСОБА_5, а іншою особою, крім того, рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 14.07.2004 обмежено цивільну правоздатність ТОВ "А.С.Т.", визнано його юридичною особою, яка не здатна мати, набувати і здійснювати цивільні права та обов’язки та не може бути позивачем, відповідачем в суді, з моменту набрання законної сили рішенням суду. Визнано ОСОБА_6 та ОСОБА_7 непричетними до створення та діяльності ТОВ "А.С.Т.".

Однак, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, для визнання угоди недійсною необхідно встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною. За відсутності доказів того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства, наявності у відповідачів податкових зобов’язань або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання саме спірного договору, чи обвинувального вироку, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів, висновки судів, що твердження позивача помилково ґрунтуються на обставинах, які не мають правового значення для справи, є правильними.

Правильними є і висновки судів попередніх інстанцій, що санкції, передбачені ч.1 ст. 208 ГК України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, а, отже, є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч.1 ст. 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України.

Звернення з позовом 08.05.2007 здійснено поза межами визначених ст. 250 ГК України строків, що виключає можливість застосування ч.1 ст. 208 ГК України.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов’язання обома сторонами –в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а в разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, –нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають, у зв’язку з чим судом апеляційної інстанції правильно скасовано рішення суду першої інстанції, з закриттям провадження в цій частині.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про помилковість прийнятого у справі рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2008 –без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.