Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Бутенка В.І.,

Гашицького О.В., Лиски Т.О., Малиніна В.В. (доповідач), Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року по справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський завод гумових технічних виробів"про стягнення заборгованості, -

Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області звернулося в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський завод гумових технічних виробів", в якому просило стягнути заборгованість по відшкодуванню пільгових пенсій відповідно до пунктів "б"–"з"ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в сумі 3 046 198,28 грн. за період з 01.01.2009 року по 01.02.2010 року витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь УПФУ заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"–"з"ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01.01.2009 року по 01.02.2010 року в розмірі 987109,70 грн.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить їх скасувати та постановити рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В свою чергу відповідач надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу, просить її вимоги залишити без задоволення, а рішення судів без змін .

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 КАС України.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, позивач зареєстрований платником обов’язкових платежів та зборів в УПФУ в м. Лисичанську Луганської області.

Позивач просить стягнути заборгованість з ТОВ "Лисичанський завод гумових технічних виробів"по фактичним витратам на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) в частині пенсій, призначених відповідно до п. "б"- "з"ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"за період з 01.01.2009 року по 01.02.2010 року, сума якої складає –3 046 198,28 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (400/97-ВР) (далі – Закон № 400/97-ВР (400/97-ВР) ) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об’єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з"ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону (1058-15) .

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом (1058-15) .

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів, що виплати по оплаті пільгових пенсій відшкодовуються Пенсійному фонду за рахунок відповідних підприємств. Необхідність відшкодування відповідачем позивачу фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, передбачена діючим законодавством.

Крім того, судами вірно застосовано до спірних правовідносин Інструкцію "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1 (z0064-04) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663 (z0064-04) , яка закріплює порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Згідно пункту 6 Інструкції (z0064-04) , відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч.2 Розділу 15 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

За приписами пункту 6.4 вказаної Інструкції (z0064-04) розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року протягом десяти днів з новопризначених пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено пунктом 6.8 Інструкції (z0064-04) .

Пунктом 6.8 Інструкції (z0064-04) встановлено, що суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень"Закону №1058 (1058-15) , сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць .

Таким чином, підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за відповідний період.

Так, підприємство отримало розрахунки Управління Пенсійного фонду фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які з моменту отримання є узгодженими і обов’язковими для виконання, оскільки розрахунок відповідач не оскаржив, а тому він є обов’язковим для виконання, тобто підлягає сплаті в розмірі 987109,70 грн. (з урахуванням зменшеної суми позовних вимог та виключенням з розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ст.100 "Про пенсійне забезпечення" згідно розрахунку суду першої інстанції).

Вірно судами не прийнято до уваги наявність мораторію на задоволення вимог кредиторів, який введено 25.11.2002 року Господарським судом Луганської області у зв’язку з порушенням справи про банкрутство, оскільки протягом дії мораторію неможливе стягнення сум зобов’язань, які виникли на день відкриття провадження у справі про банкрутство. В даному випадку позивачем заявлено вимоги щодо поточних зобов’язань за період з 01.01.2009 року по 01.02.2010 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України в судовому засіданні відсутні.

За правилами ч.1 ст. 224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року по справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський завод гумових технічних виробів"про стягнення заборгованості, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.