Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Харченка В.В.

Суддів: Бим М.Є.

Гордійчук М.П.

Сіроша М.В.

Конюшка К.В.

Секретар судового

засідання Ніколенко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за касаційними скаргами ОСОБА_1 та заступника прокурора міста Києва на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа ОСОБА_6 про скасування рішення та визнання недійсним акту про право власності на земельну ділянку,-

У травні 2010 року позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа ОСОБА_6 про скасування рішення та визнання недійсним акту про право власності на земельну ділянку.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивачі не зверталися до Київської міської ради із заявами про передачу спірної земельної ділянки у користування для експлуатації та обслуговування, відповідних правовстановлюючих документів не отримували.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заступник прокурора м. Києва у касаційній скарзі просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

При цьому касатори посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а касаційна скарга заступника Прокурора м.Києва підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 звернулась до Київського міського Голови із заявою про виділення земельної ділянки для будівництва приватного будинку. Київський міський Голова погодив її прохання і дав доручення Головному управлінню земельних ресурсів м. Києва розробити кадастрову справу. На підставі погоджень компетентних органів було виготовлено проект відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 площею дев’ять сотих гектара.

Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі виготовив кадастрову справу № 6224 від 12.05.2005 року про відведення ОСОБА_6 земельної ділянки у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за вказаною адресою. Кадастрова справа затверджена Головним управлінням земельних ресурсів КМДА, Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, Солом’янською РДА в місті Києві, Головним управлінням благоустрою міста Києва, Головним санітарним лікарем міста Києва, пройшла ряд юридичних експертиз та отримала низку позитивних висновків.

Відповідно до ст. 118 Земельного Кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв’язку з проведенням будівництва відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради № 842 від 11.09.1989 року НВО "Більшовик", викупив належні гр. ОСОБА_1 земельну ділянку, будинок і гараж, розташовані за адресою АДРЕСА_1. У рахунок оплати гр.. ОСОБА_1 та його родині НВО "Більшовик"надало дві двокімнатні квартири та проведено повне відшкодування вартості садових насаджень.

Рішенням № 238 Жовтневої райради від 14.05.1990 року (правонаступник Солом’янська райрада) ОСОБА_1 було також виділене місце під будівництво гаража на території одного із гаражних кооперативів Солом’янського району м. Києва. Після повного викупу та сплати відшкодування НВО "Більшовик"зніс будинок НОМЕР_1.

Гараж, що належав ОСОБА_1, теж підлягав знесенню. Проте ОСОБА_1 звернувся із заявою до Голови Жовтневої райради, у якій просив, як виняток, не зносити його гараж та дозволити йому перенести гараж на ділянку одного з гаражних кооперативів Солом’янського району м. Києва.

На підставі власноручно написаної ОСОБА_1 заяви Жовтнева районна рада народних депутатів надала йому рішення № 238 від 14.05.1990 року "Про дозвіл на перенесення гаражу".

Цим же рішенням ОСОБА_1 зобов’язано перенести гараж з земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 на ділянку одного з гаражних кооперативів, своїми силами та засобами. Однак, ОСОБА_1 не виконав зобов’язання перед ВО "Більшовик"за рішенням № 238 від 14.05.1990 року.

З матеріалів справи вбачається, що спір з приводу визнання недійсним свідоцтва за № 135 від 14.12.1992 року, виданого ОСОБА_1 на право особистої власності на гараж не вирішено по суті, обставини щодо законності чи незаконності ним зазначеного свідоцтва судами не досліджувалися і не встановлювалися.

На підставі зазначеного свідоцтва Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна за ОСОБА_1 зареєстровано на праві особистої власності індивідуальний цегляний гараж по АДРЕСА_1, про що зроблено запис у реєстрову книгу № 8 за реєстровим № 3192 від 14.12.1992 року.

Оскільки гараж є нерухомим майном ОСОБА_1, то у відповідності до вимог ст.. 377 ЦК України (435-15) та ст.. 120 Земельного кодексу України (2768-14) він має право на використання частини земельної ділянки на якій розташоване його нерухоме майно.

Київська міська рада не спростувала тверджень ОСОБА_1 про те, що проект відведення земельної ділянки площею ),0927, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, у відповідності до вимог ст.. 118 Земельного кодексу України (2768-14) , не було погоджено у встановленому законом порядку з природоохоронними органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини.

Зокрема, поза увагою, без з"ясування і дослідження судами залишилося твердження ОСОБА_1 та інших позивачів про те, що лист Управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київради за № 071/04-4-19/1639 від 08.04.2005 року не є погодженням проекту відведення земельної ділянки, оскільки не відповідає формі висновку, затвердженої додатком 2 до еп.п.4.1 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення ( викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (z1470-04) 3 434 від 05.11.2004 року.

Судами попередніх інстанцій не було з"ясовано і досліджено зміст зазначеного листа, який чітко свідчить лише про попереднє погодження Управлінням місця розташування земельної ділянки та не містить жодних даних чи висновків стосовно погодження безпосередньо проекту відведення земельної ділянки площею 0,0927 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Аналогічно не містять таких даних і листи Головного управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини № 001-09/1895 від 05.04.2005 року та Головного Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища № 1938-60 від 16.05.2005 року.

Таким чином, судами не спростовані твердження позивачів про те, що Київська міська рада не мала права, повноважень і компетенції приймати рішення про затвердження вказаного проекту відведення і про надання земельної ділянки у власність.

Доказів про спростування протилежного Київська міська рада не надала.

Як вбачається з матеріалів справи, листом Головного управління земельних ресурсів №03-16/7343 від 16.03.2007р. ОСОБА_6 було повідомлено, що спеціалістами земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) за результатами перевірки дотримання вимог Земельного кодексу України (2768-14) встановлено, що гаражі, в тому числі гараж ОСОБА_1 на АДРЕСА_1, встановлені без одержання передбачених законодавством дозвільних документів на право користування чи власності на землю.

Органами МВС України за дорученням КМДА було здійснено перевірку, щодо законності встановлення гаражів громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_4., у ході якої постановою від 31.01.2006 № 1491 встановлено незаконність побудови гаражів позивачами по справі.

Згідно листа прокуратури міста Києва № 07/01-839-05 від 18.03.08р. внаслідок перевірки законності встановлення гаражів по АДРЕСА_1 встановлено, що громадяни ОСОБА_5 та ОСОБА_4 використовують земельну ділянку по АДРЕСА_1 (яка станом на сьогодні перенумерована на АДРЕСА_1 під розміщення гаражів без відповідних правовстановлюючих документів.

Актом обстеження охоронних зон інженерних мереж АК "Київенерго", складеного комісією АК "Київенерго", 12 липня 2007 року, встановлено, що гр.. ОСОБА_4 без дозвільної документації розмістив цегляний гараж на інженерних мережах АК "Київенерго".

Виконавчий комітет Жовтневої районної ради народних депутатів (правонаступником якої є Солом’янська районна в м.Києві рада) своїм рішенням № 525 від 26.11.1990 "Про дозвіл на встановлення збірно-розбірного металевого гаражу гр.. ОСОБА_3." надала право останньому на розміщення металевого гаражного боксу на спірній земельній ділянці.

Колегія суддів зазначає, що судом першої та апеляційної інстанцій не було повно встановлено усі фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення даного спору.

У відповідності до ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття рішення) підставою для прийняття Київською міською радою рішення про надання земельної ділянки у власність наявність проекту відведення земельної ділянки.

Згідно ч.9 ст. 118 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки повинен бути погодженим з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони навколишнього природного середовища.

Проте, рішенням Київської міської ради від 11.12.08 №842/842 затверджено проект відведення земельної ділянки за відсутності погоджень вищевказаних органів.

Крім того, рішення Київської міської ради від 11.12.08 №842/842 "Про передачу громадянці ОСОБА_6 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 у Солом’янському районі м. Києва"прийнято всупереч діючому на момент його прийняття Регламенту Київської міської ради, а саме: питання не було у встановленому Регламентом порядку включене до порядку денного пленарного засідання сесії Київської міської ради, натомість воно було внесено до порядку денного "з голосу" вже після закінчення розгляду питань затвердженого порядку денного. Суди попередніх інстанцій належним чином цю обставину не перевірили та не дали їй належної правової оцінки.

За таких обставин касаційні скарги підлягають задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню.

Відповідно до частини 2 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам. Зважаючи на наведене, справа підлягає направленню на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Керуючись ст.ст. 221, 222, 223, 227, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року –скасувати, справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .