Вищий адміністративний суд України у складі: головуючий- суддя Кочан В.М., судді Веденяпін О.А., Заяць В.С., Сорока М.О.,

за участю секретаря судового засідання Александрової Я.А.,

представника відповідача Єрмакової К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2

до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов’язання вчинити дії,

ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду його скарг від 11 жовтня 2010 року; зобов"язати відповідача розглянути скарги від 11 жовтня 2010 року в порядку та у спосіб, передбачені Законом України "Про судоустрій та статус суддів" (2453-17) .

В позовній заяві позивач зазначив, що 11 жовтня 2010 року на адресу відповідача ним було надіслано чотири скарги на неправомірні дії суддів районного і апеляційного судів, допущені при розгляді цивільної справи.

Всупереч вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) належна перевірка обставин, викладених у скаргах, не проводилась, рішення про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарного провадження щодо суддів відповідачем не приймались.

Позивач просив розглядати справу у його відсутності.

В запереченні проти позову представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що скарги позивача не містили відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку суддів.

В судовому засіданні представник відповідача заперечення проти позову підтримала та пояснила, що у скаргах позивача висловлювалась незгода з процесуальними рішеннями судів, тому члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України перевірку таких скарг не проводили, висновку не складали, комісія будь-яких рішень з приводу скарг не приймала.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши зібрані у справі докази, суд вважає, що у задоволеннні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлено, що 11.10.2010 р. ОСОБА_2 надіслав до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісії) чотири скарги на протиправні дії суддів районного і апеляційного судів.

Листами від 04.11.2010 р. та від 16.11.2010 р., підписаними членами Комісії, позивача повідомлено про відсутність підстав для ініціювання питання про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, оскільки у скаргах не містилось відомостей про наявність в їх діях дисциплінарного проступку, а порушення, про які йде мова у скаргах, можуть бути предметом перевірки апеляційним та касаційним судами.

Статус, порядок роботи та повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та її члена при вирішенні питань щодо дисциплінарної відповідальності судді визначено розділом VI Закону України №2453-VI від 07 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) (далі - Закон №2453-VI (2453-17) ).

За своїм статусом Вища кваліфікаційна комісія суддів України є постійно діючим колегіальним органом у системі судоустрою України (статті 90, 92 Закону № 2453-VI).

Відповідно до ч. 6 ст. 87 Закону № 2453-VI формою роботи Комісії є проведення засідань, на яких приймаються рішення встановленої форми.

Рішення Комісії викладається в письмовій формі, підписується головуючим, членами комісії, які брали участь у розгляді дисциплінарної справи, і оголошується на засіданні.

Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді встановлено статтею 86 Закону №2453- VI.

За правилами вказаної статті дисциплінарне провадження передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону №2453-VI перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді місцевого чи апеляційного суду до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, встановленому цим Законом (2453-17) .

Член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених в ході перевірки, та пропозицію про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Висновок члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Ненадання члену Комісії інформації, а також надання завідомо недостовірної інформації тягне за собою притягнення винних осіб до відповідальності, встановленої законом (ч. 5 та ч. 6 ст. 86 Закону №245З-VI).

Виходячи зі змісту вказаних вище норм, член Комісії наділений владними управлінськими функціями на основі законодавства.

З урахуванням наведеного та зібраних у справі доказів, суд вважає, що бездіяльність членів комісії, які не провели перевірку скарг заявника, не склали відповідних висновків за результатами перевірки та повідомили заявника про відсутність підстав для ініціювання питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, згаданих у скарзі, не є рішенням колегіального органу.

Таким чином, Комісія як колегіальний орган будь-яких рішень за результатами перевірки скарг позивача не приймала, дій чи бездіяльності не допускала.

Фактично спірні правовідносини виникли не внаслідок вчинення дій, бездіяльності чи прийняття рішень Комісією як колегіальним органом, а внаслідок дій її службових осіб як окремих суб'єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Вищий адміністративний суд України як суд першої інстанції відповідно до правил предметної підсудності та особливостей провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ч. 4 ст. 18, ст. 171-1 КАС України) не може вирішувати спір, відповідачем у якому є посадова чи службова особа вказаних державних органів. Крім цього, виходячи з положень ст. 52 КАС України, Вищий адміністративний суд України не може замінити відповідача або залучити посадову чи службову особу як другого відповідача, так як це потягне за собою зміну підсудності адміністративної справи.

Оскільки судове рішення ухвалюється не на користь позивача, то відповідно до ч. 1 ст. 91 КАС України, не підлягають задоволенню вимоги і в частині стягнення судових витрат.

Керуючись статтями 158 - 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов’язання вчинити дії відмовити повністю.

постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.