Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Конюшка К.В.

суддів: Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Гордійчук М.П.

Харченко В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010 року

у справі № 2-а-6305/10/2070

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП-Сталкер"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

У травні 2010 року Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП-Сталкер" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати санкцій у розмірі 5054,61грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів оскаржило їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частинами першою та другою статті 19 Закону України від 21.03.1991 року № 875-XIІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"(далі - Закон України від 21.03.1991 року № 875-XIІ (875-12) ) визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону України від 21.03.1991 року № 875-XIІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу налічує 9 осіб з них середньооблікова чисельність інвалідів –штатних працівників на підприємстві –0 осіб, кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, складає 1 особу.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України від 01.03.1991 року № 803-XII "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством

Протягом 2009 року підприємство інформувало державну службу зайнятості населення про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів шляхом подачі звітів за формою № 3-ПН про наявність вільних робочих місць та потреби в працівниках всупереч установленому порядку лише у січні, лютому, травні, червні, липні, жовтні, листопаді та грудні.

Тобто, відповідачем не було у повному обсязі виконано обов’язку по інформуванню щодо утворення (пристосування) робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів.

Отже, оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне на підставі статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати санкцій у розмірі 5054,61грн. у встановленому порядку.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010 року у даній справі скасувати

Прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України (2747-15) .