Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

Бим М.Є.

Сіроша М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод" на постанову Господарського суду Запорізької області від 08 грудня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року у справі за позовом прокурора Ленінського району м. Запоріжжя в інтересах Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя до Відкритого акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод" про стягнення 3865,06 грн. заборгованності по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії,-

Постановою Господарського суду Запорізької області від 08 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року, позовні вимоги прокурора Ленінського району м. Запоріжжя в інтересах Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя задоволено.

На рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга, Відкрите акціонерне товариство "Запорізький Арматурний завод"просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Відкрите акціонерне товариство "Запорізький Арматурний завод" - відповідач у справі –є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) , а також платником страхових внесків відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , та зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя.

Відповідно до довідки про підтвердження трудового стажу, наданої відповідачем, ОСОБА_1 працювала у відповідача за професією, що віднесена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.01.1991року до Списку №1.

Матеріалами справи встановлено, що громадянці ОСОБА_1 за списком №1 призначена та виплачується пенсія на пільгових умовах. Пенсіонер має стаж за списком №1 7 років 6 місяців. Отже, заліковий та загальний стаж роботи пенсіонера в повному обсязі відповідає вимогам п. "а"ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що дало їй право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "а"ч.1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"за Списком № 1 Відповідно частка плати даного підприємства становить 100%. Таким чином, відповідно до розрахунків, наданих позивачем, сума плати підприємства за період жовтень 2007р. червень 2008 року становить 3865 грн. 06 коп.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , (далі - "Закон"), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком №1 визначений в абзаці 6 п.2 Прикінцевих положень Закону (1058-15) , відповідно до якого підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом (1058-15) , у розмірі 20% з наступним збільшенням її щороку на 10% до 100% розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону (1058-15) .

Тобто, у підприємств, які мають шкідливі умови праці за списком №1, в виникає обов’язок по відшкодуванню достроково призначених пільгових пенсій та витрат на їх доставку з дня набрання чинності Закону, а саме з 01.01.2004р. і до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону (1058-15) . Закон України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) набрав чинності 01 січня 1992 року, на його умовах та з цієї дати і розпочалось призначення пільгових пенсій.

Ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення"було збережено пільгове пенсійне забезпечення для осіб, які мали право на пенсію за попереднім законом.

До набрання чинності Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) пільгові пенсії призначалися у відповідності до Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року.

Отже, витрати на виплату та доставку пенсій особам, які набули право на пільгову пенсію до 01 квітня 2004 року підлягають відшкодуванню за рахунок підприємств, оскільки в п. 2 Прикінцевих положень Закону (1058-15) не міститься норми про те, що момент призначення пенсії (чи набуття права на пенсію) і момент початку відшкодування витрат на виплату та доставку цих пенсій (чи момент набуття обов’язку підприємством по її відшкодуванню) є тотожними поняттями.

На виконання Закону (1058-15) постановою Правління ПФУ № 21-1 від 19 грудня 2003 року (z0064-04) була прийнята Інструкція про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції 16 січня 2004 року за № 64/8663 (z0064-04) .

Як визначено в п.6.1. Інструкції (z0064-04) відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п. 2 Прикінцевих положень.

Відповідно до п.6.4 Інструкції (z0064-04) розмір відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів ПФУ щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплат та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 "Прикінцевих положень"Закону (1058-15) , які надсилаються підприємствам, що є підставою для відшкодування коштів ПФУ. Надання будь-яких інших документів в підтвердження витрат на доставку пільгових пенсій чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права, то вони не можуть бути скасованими чи зміненими з підстав, наведених в касаційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод" залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 08 грудня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.