Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Гордійчук М.П.

Харченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бел-Крим"на постанову окружного адміністративного суду м. Севастополя від 30.07.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2010 року по справі № 2а-775/09/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бел-Крим"

до Державної податкової інспекції у Гагаринському районі м. Севастополя

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бел-Крим"звернулось до окружного адміністративного суду м. Севастополя з позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог) до Державної податкової інспекції у Гагаринському районі м. Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою окружного адміністративного суду м. Севастополя від 30.07.2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2010 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції з мотивів порушення цими судами норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Севастополя від 30.07.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2010 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

На підставі Акта перевірки № 2939/23-123/20685365/28 від 27.06.2008 року (далі –Акт перевірки) податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 000073171/2 від 18.11.2008 року про визначення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 1498,53 грн. основного платежу та 3141,30 грн. штрафних санкцій, № 0002102310/0 від 10.07.2008 року та № 0002102310/1 від 11.09.2008 року про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у сумі 80279,32 грн. основного боргу та 27383,29 грн. штрафних санкцій.

Податкове повідомлення-рішення № 000073171/2 від 18.11.2008 року оскаржене позивачем у повному обсязі.

За даними Акта перевірки позивачем не утримано податок з доходів фізичних осіб у сумі 1296,31 грн., чим порушено підпункт 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб"(далі – Закон № 889-IV (889-15) ), відповідно до якого до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), зокрема у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Порушення наведеної правової норми, на думку податкового органу, полягає у тому, що підприємством не утримано податок з доходів фізичних осіб з грошових коштів у сумі 8675,50 грн., перерахованих з рахунку підприємства у грудні 2005 року за оплату котла ЕСО 3240 Fі турбо та сантехнічних матеріалів для встановлення котла. На підставі відповіді на запит, наданої ВАТ "Севастопольгаз", податковий орган дійшов висновку, що даний котел був встановлений у квартирі, що належить фізичній особі ОСОБА_4, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відмовляючи у позові в цій частині, суди першої та апеляційної інстанцій погодились з доводами податкового органу з посиланням на те, що відсутні докази купівлі-продажу котла фізичною особою ОСОБА_4

Проте, висновок судів про відмову у позові у вказаній частині є передчасним та необґрунтованим, виходячи з наступного.

Судами не надано належної оцінки та не перевірено доводи позивача відносно того, що в акті перевірки вказаний котел іншої моделі, ніж той, що був встановлений за адресою: АДРЕСА_1 згідно з довідкою наданої ВАТ "Севастопольгаз". Крім того, судами не досліджено та не надано належної оцінки даним довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 22-364-4793, з якої вбачається, що адреса: АДРЕСА_1 є також місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Бел-Крим".

Також, суди не перевірили обґрунтованість податкового повідомлення-рішення № 000073171/2 від 18.11.2008 року в частині визначення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 202,22 грн., яка була донарахована за порушення підпунктів 4.2.9, 4.2.15 пункту 4.2, статті 4 Закону № 889-IV.

Податкові повідомлення-рішення № 0002102310/0 від 10.07.2008 року та № 0002102310/1 від 11.09.2008 року оскаржені позивачем у частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у сумі 33255,60 грн. основного боргу та 27383,29 грн. штрафних санкцій.

За даними Акта перевірки, позивачем занижено валовий доход за перше півріччя 2007 року на суму нестягненої кредиторської заборгованості у сумі 133022,42 грн., по якій закінчився строк позовної давності, чим порушено норми частини 3 підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, частини 1 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(далі – Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ). На думку податкового органу, строк позовної давності закінчився у момент ліквідації підприємства кредитора.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР встановлено, що безповоротна фінансова допомога –це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР, оскільки ним не було віднесено до валових доходів 133022,42 грн. нестягненої кредиторської заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Плюс", яке було ліквідоване. Отже, господарське зобов’язання було припинено.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій у зв’язку з наступним.

Зі змісту наведених норм матеріального права вбачається, що момент набуття заборгованістю статусу безповоротної фінансової допомоги, яка підлягає віднесенню до складу валових доходів, пов’язується із закінченням строку позовної давності, а не з припиненням господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтями 253, 254 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Частиною 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що на суд покладається обов’язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі.

Проте, судами попередніх інстанцій не перевірено належним чином, на підставі наведених норм Цивільного кодексу України (435-15) , питання щодо закінчення на момент проведення перевірки строку позовної давності по кредиторській заборгованості у сумі 133022,42 грн.

Порушення наведеної норми процесуального права судами попередніх інстанцій унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У зв’язку з наведеним, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бел-Крим"задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду м. Севастополя від 30.07.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України виключно з підстав і в порядку, визначеними ст.ст. 237 –2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .