Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Степашка О.І

розглянувши у письмовому

провадженні

касаційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2008

у справі № 6/119а Господарського суду Чернігівської області

за позовом суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2006 позов задоволено: визнано нечинним рішення ДПІ у м. Чернігові від 22.01.2007 № 0001132323/2 про застосування до СПД ОСОБА_1. штрафних (фінансових) санкцій, накладених за порушення пунктів 5, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"( Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ), в розмірі 2619,00 грн.

Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову вмотивований тим, що на СПД ОСОБА_1, як платника єдиного податку, не поширюються вимоги пунктів 5 та 13 ст. 3 Закону № 265, у зв’язку з чим застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм цих пунктів є неправомірним.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2008 постанову суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено з посиланням на встановлений в судовому процесі факт звернення позивача до податкового органу із заявою про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій (КОРО) та розрахункової книжки (РК), що свідчить про його намір здійснювати розрахункові операції з їх застосуванням; наступне скасування цієї реєстрації за заявою позивача. Як наслідок цих обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не вів книгу обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, що відповідно до пункту 6 ст. 9 Закону № 265/95-ВР є неодмінною умовою для звільнення суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи, який знаходиться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, від обов’язку проводити розрахункові операції із застосуванням реєстратора розрахункових операцій чи розрахункової книжки.

В касаційній скарзі СПД ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом пункту 6 ст. 9 Закону № 265.

ДПІ у м. Чернігові не реалізувала право на подання заперечень на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

В судовому процесі встановлено, що фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно з рішенням ДПІ у м. Чернігові від 22.01.2007 № 0001132323/2 слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 03.10.2006 № 252604841/2323, про порушення пунктів 5 та 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, що виразилося в не проведенні розрахункової операції через КОРО та РК на суму 2,20 грн. та у не забезпечені відповідності на 455,80 грн. суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

ОСОБА_1 в 2006 році перебував на спрощеній системі оподаткування, отримавши свідоцтво про сплату єдиного податку від 01.01.2006 серії НОМЕР_1

Згідно з пунктом 6 ст. 9 Закону № 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.

Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, встановлених пунктом 1 ст. 17, ст. 22 Закону № 265/95-ВР за порушення пунктів 3 та 5 ст. 3 цього Закону, відповідає встановленим обставинам справи та правильному застосуванню пункту 6 ст. 9 цього ж Закону. Натомість суд апеляційної інстанції безпідставно скасував постанову суду першої інстанції та відмовив в задоволенні позову, оскільки в судовому процесі не встановлено, що позивач не веде книгу обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Суд апеляційної інстанції виходив лише із встановленого факту скасування ДПІ реєстрації КОРО за заявою позивача, що, однак, не означає відсутність книги обліку доходів і витрат.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

Касаційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити, скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2008, постанову Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2007 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.