Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

при секретарі Кравченко В.О.

за участю представника

позивача Савченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2007

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.11.2007

у справі № 2-27/10132-07А

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сакський комбінат хлібопродуктів"

до Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2007, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.11.2007, позов задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Сакської ОДПІ № 0000512301/0 від 13.07.2007, № 0000522301/0 від 13.07.2007. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Сакська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у позові повністю.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце касаційного розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Податкові повідомлення-рішення від 13.07.2007 № 0000512301/0 про визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 9630,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 3852 грн. та від 13.07.2007 № 00000522301/0 про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 161919 грн. прийнято на підставі акту перевірки від 06.07.2007 № 1080/23-01/20727193, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Позиція податкового органу полягає у тому, що позивач не має права на податковий кредит у сумі 171647 грн., сформований на підставі податкової накладної від 29.12.2006 № 6725, виданої БВП "Строитель-Плюс"за операціями з виконання підрядних робіт за договором від 06.11.2006, оскільки за актом візуального обстеження та пояснювальної записки директора ПП "Мельпром"- орендаря на території ВАТ "Сакський КХП"в с. Яскраве складських приміщень та млина виконання ремонтних робіт складських приміщень в м. Саки та с. Яскраве не підтверджується.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі норм законодавства, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного виконання підрядних робіт і, за наявності належних та достатніх доказів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а саме: договору, акта прийняття виконаних робіт, платіжних доручень, висновку експерта судами достовірно встановлена реальність здійснення господарських операцій, за наслідками якої та на підставі податкової накладної позивачем сформовано податковий кредит із сум сплаченого податку на додану вартість.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, був регламентований п.п.7.2.6 п.7.2, п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобов’язаний був дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від’ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування могло бути визнано неправомірним.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та заявлення від’ємного значення до бюджетного відшкодування. Натомість, було достовірно встановлено, що податковий кредит сформований на підставі податкових накладних, виписаних особою, що була зареєстрована платником податку на додану вартість та за наслідками реального виконання будівельних робіт. Висновку про завищення бюджетного відшкодування податковий орган дійшов не на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, а в результаті візуального огляду та пояснювальної записки посадової особи іншого платника податків, що не узгоджуються з вимогами законодавства щодо оформлення результатів перевірок, зокрема п.п. 2.3.2 п. 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 (z0925-05) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205 (z0925-05) .

Податкова інспекція у касаційній скарзі не наводить доказів у підтвердження викладеного у скарзі посилання на те, що придбані позивачем роботи не використовувались позивачем у власній господарській діяльності.

Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.11.2007 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .