Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Гордійчук М.П. (суддя - доповідач)

суддів: Бим М.Є., Гончар Л.Я., Конюшка КВ., Харченка В.В.

секретар судового засідання Сухина А.М.

за участю представника відповідача –Пельшиної І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Служби автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2006 року у справі за позовом Контрольно-ревізійного управління в Автономній республіці Крим до Служби автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим про зобов‘язання вчинити певні дії та стягнення суми, –

У квітні 2006 року Контрольно-ревізійне управління в Автономній Республіці Крим (надалі –КРУ в АРК) звернулося до суду з позовом до Служби автомобільних доріг в Автономній республіці Крим про забезпечення виконання вказівок (вимог) Контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим від 19.01.2006 року №06-14/255 та відшкодування в бюджет суми в розмірі 170,11тис.грн. При цьому позивач вважає, що застосування відповідачем при розрахунку 6% замість 2,5% на витрати служби замовника від виконаних будівельномонтажних робіт призвело за собою збільшення витрат. Позовні вимоги неодноразово уточнювались. Востаннє –позивач просить зобов’язати Службу автомобільних доріг АРК забезпечити виконання вказівок (вимог) КРУ в АРК від 19.01.2006 року №06-14/255 та відшкодувати суму в розмірі 170,11 тис.грн. в бюджет, з яких: 80,14 тис. грн. –до Державного бюджету України та 89,97 тис.грн. –в місцевий бюджет Автономної Республіки Крим.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 серпня 2006 року позивачу відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що позивачем порушено вимоги Інструкції "Про порядок проведення ревізії і перевірок державною контрольно-ревізійною службою України", затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 03.10.1997 року № 121 (z0497-97) . Крім того, ревізією не встановлено одержання відповідачем коштів за незаконними угодами та без встановлених законом підстав.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове рішення про задоволення позову.

Постанова апеляційного суду вмотивована тим, що відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 Методики визначення розміру витрат на утримання Служб автомобільних доріг України від 13.07.2004 року № 475, яка введена в дію з 01.07.2004 року, визначається розмір коштів на утримання служби. Так, фактичні витрати на утримання Служби автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим в 2004 році склали 1681,40 тис. грн., а відповідно до Методики потрібність коштів на експлуатаційне утримання мережі доріг розраховується як різниця між загальною сумою коштів на утримання Служби автомобільних доріг та відрахуванням на утримання служби замовника на будівництво (реконструкцію, капітальний, поточний ремонти) доріг, тобто різниця 170 110,00 грн. підлягає поверненню до бюджету.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, відповідач, звернувся з касаційною скаргою на ного.

У поданій касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі постанови господарського суду.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що КРУ в АРК відповідно до плану роботи на 1 півріччя 2005 року проведено ревізію цільового та ефективного використання бюджетних коштів, спрямованих на розвиток та утримання мережі автомобільних доріг загального користування, ревізію використання коштів, передбачених на утримання служби автомобільних доріг, стану збереження та ефективного використання державного майна в службі автомобільних доріг Автономної Республіки Крим за 2003-2004 рік.

За результатами ревізії 01.03.2006 року складений акт № 06-23/1-5, відповідно до якого встановлені деякі порушення чинного законодавства, а саме: занадто сплачено державних коштів на загальну суму 330 140,00 грн.; в порушення вимог Методики № 218-03449261-239-2004, затвердженої Наказом державної служби автодоріг України № 475 від 13.07.2004 року відповідачем було занадто отримано бюджетних коштів від експлуатації та утримання доріг у сумі 67 218,00 грн.; в порушення статей 982, 983 Цивільного кодексу України та статей 1, 8, 18 Закону України "Про страхування"№ 85/96-ВР від 07.03.1996 відповідачем безпідставно перераховано суму 227367,00 грн. ВАТ "Магістраль Поліс". Загальну суму відшкодувань до Державного бюджету з боку відповідача встановлено у розмірі 294590,00 грн.

КРУ в АРК згідно статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні"на підставі акту ревізії та вимоги № 06-14/1311 від 06.03.2006 року звернулося до суду з позовом до відповідача про зобов’язання відшкодувати 170,11 тис.грн. до бюджету, з яких: 80,14 тис. грн. –до Державного бюджету України та 89,97 тис.грн. –в місцевий бюджет Автономної Республіки Крим.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, прийшла до висновку, що апеляційним судом помилково скасовано вірне рішення суду першої інстанції, з наступного.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до п. 8 ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні"позивачу надане право у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані міністерствами та іншими органами виконавчої влади, державними фондами, бюджетними установами, а також підприємствами, установами і організаціями, які отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів, за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Як вірно також зазначено судом першої інстанції, ревізією позивача не встановлене одержання відповідачем коштів за незаконними угодами, без встановлених законом підстав.

Відповідно п.1.1 Положення Служба автомобільних доріг в АР Крим є державним підприємством, яке находиться в сфері управління Державної службою автомобільних доріг України (надалі - Укравтодор), підвідомча їй. Укравтодор визначає розміри фінансування, джерела і порядок розрахунків кошторисів на утримання регіональних служб. Кошторис на утримання з розрахунковими додатками по статтям витрат Служби автомобільних доріг в АР Крим також затверджується Укравтодором і носить обов’язковий характер для виконання.

Включення будь-яких додаткових витрат в даний кошторис без узгодження з Укравтодором заборонено.

Згідно листу Держбуду від 16.07.2003р. №7/5-651 роботи з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування не відносяться до будівництва. Правила затверджуються рішенням Державної служби автомобільних доріг України без узгодження з Держбудом.

Згідно рішенню колегії Державної служби автомобільних доріг України від 12.07.2004р. №39 затверджена Методика визначення розміру коштів на утримання Служб автомобільних доріг в АР Крим, областях і в м. Севастополі для забезпечення управлінських рішень з експлуатаційного утриманню мережі автомобільних доріг, в якій визначено: керівникам служб автомобільних доріг включати кошти на утримання автомобільних доріг в вартість експлуатаційного утримання автомобільних доріг згідно з розрахованими розмірами.

Тобто рішенням передбачено, що утримання служб автомобільних доріг здійснюється за рахунок двох джерел: коштів, передбачених в вартості будівництва та ремонту автомобільних доріг (виходячи із лімітів, затверджених Держбудом України) і коштів, передбачених в вартості їх експлуатаційного утримання (згідно з розрахунками по Методиці, затвердженої Укравтодором).

Судом вірно також взято до уваги, що листом Державної служби автомобільних доріг України від 12.03.2004 року №4/11тр-1с-521 передбачено, що для здійснення управлінських функцій Служби автомобільних доріг в АР Крим, областях і в м. Севастополі до затвердження нових нормативів утримуються в межах кошторису витрат, затвердженого на 2004 року. Укравтодором за рахунок 6% відрахувань по підсумку глав 1-9 зведеного кошторисного розрахунку від нормативних коштів, які необхідні для експлуатаційного утримання мережі автомобільних доріг в області. Вказані відрахування включаються у вартість робіт з експлуатаційного утримання доріг.

Державне казначейство України у своєму листі від 19.07.2004 року № 07-06/1412-5986 вказало, що нормативи на утримання Укравтодору в 2,5% та 6% відрахувань встановлюються у межах кошторисних призначень.

З урахуванням викладеного колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду першої інстанції, що функції, які пов’язані з утриманням та експлуатацією автомобільних доріг, не відносяться до функцій замовника будівництва і мають функції нагляду за станом доріг особливо в осіннє зимовий період, потребує обстеження та контролю за рухом автомобільного транспорту на автодорогах призводить до додаткових витрат, покриття витрат, які пов’язані з виконанням цих функцій, слід відшкодовувати за рахунок коштів, які виділяються на утримання автомобільних доріг.

За таких обставин позовні вимоги Контрольно-ревізійного управління в АР Крим не обґрунтовані та не підлягають задоволенню, а тому господарський суд Автономної Республіки Крим прийшов до вірного висновку про відмову позивачу у задоволенні позову, а апеляційний суд помилково скасував вірне рішення суду першої інстанції.

Згідно ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до закону але помилково скасоване судом апеляційної інстанції.

Виходячи з наведеного, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу Служби автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим задовольнити.

Скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2006 року.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 серпня 2006 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та порядку встановленими ст. ст. 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.