Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Гордійчук М.П.(суддя - доповідач)

Суддів Гончар Л.Я., Конюшка К.В.,

Сіроша М.В., Харченка В.В.

секретар судового засідання Сухина А.М.

за участю представників позивача –Ревелюк С.В., Ігнатова В.І.

представника відповідача –Коломієць Т.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Радомишльське АТП-11848" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Радомишльське АТП-11848" до Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області про визнання незаконним та скасування рішення та припису, –

Позивач Відкрите акціонерне товариство (надалі - ВАТ) "Радомишльське АТП-11848" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області № 111 від 27.08.2009 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін про вилучення у ПАТ "Радомишльське АТП-11848" в дохід держави 36 276,53 грн. та стягнення штрафу в сумі 72 553,06 грн. Також просило визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області №143-П, щодо вимоги про усунення виявлених порушень застосування тарифів на перевезення пасажирів, які працюють у звичайному режимі руху та зменшення нарахованої суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян на приміських маршрутах на суму 22 720 грн.

Позов вмотивований тим, що, не зважаючи на те, що на всіх приміських маршрутах перевізниками, відповідно до договорів про співпрацю, є приватні підприємці платники єдиного податку, то при продажу квитків з автостанції, позивачем правомірно стягувалася плата за проїзд з врахуванням податку на додану вартість (ПДВ), так як перевізником є тільки ВАТ "АТП-11848", платник ПДВ, який зобов'язаний стягувати з пасажирів зазначений податок. ПДВ згідно чинного законодавства не входить в структуру тарифу на проїзд, а стягується окремо. Позивач також вважає правомірним включення виручки на приміському маршруті "Радомишль-Тетерів" та страхового збору до сум компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян, так як протяжність маршруту "Радомишль-Тетерів" 44 км і відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) він є приміським маршрутом. Щодо включення в суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян страхового збору за обов'язкове страхування пасажирів, то позивач зазначає, що в розпорядженні голови Житомирської облдержадміністрації № 110 від 23.03.2006 року відсутні положення, якими прямо вказано про недопустимість включення страхового збору до вартості проїзду.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області №111 від 27.08.2009 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Визнано частково протиправним припис Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області від 27.08.2009 року №143-П і скасовано його в частині вимоги про повідомлення Управління праці та соціального захисту населення Радомишльської райдержадміністрації про зменшення нарахованої суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян на приміському маршруті "Радомишль - Тетерів" на суму 18 153,20 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Рішення вмотивовано тим, позивач правомірно включав у вартість проїзних білетів, при продажі їх через автостанцію податок на додану вартість, який згідно чинного законодавства не входить в структуру тарифу на проїзд, а стягується окремо. Оскільки протяжність маршруту "Радомишль-Тетерів " - 44 кілометри, то згідно ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" - автобусний приміський маршрут - це автобусний маршрут, який з'єднує населені пункти і протяжність якого не перевищує 50 км, а тому підстав для зменшення суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян на приміському маршруті "Радомишль-Тетерів" на 18153,20 грн. не має, так як відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" - органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове про відмову у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду вмотивована тим, що відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, правомірно прийнято спірне рішення № 111 від 27.08.2009 року про застосування економічних санкцій та припис про усунення виявлених порушень.

Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції ВАТ "Радомишльське АТП-11848" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

При цьому касатор посилається на порушення судами норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України Вищий суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Як вбачається зі cт. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті /вчинені/ вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення /дія/, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем з 30.07.09 по 19.08.09 року проводилася перевірка застосування тарифів на перевезення пасажирів автобусами, які працюють у звичайному режимі руху за період з 01.01.2008 по 01.07.2009 року у ВАТ "Радомишльське АТП-11848". По результатах вказаної перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами в Житомирській області винесено рішення № 111 від 27.08.2009 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, згідно якого у ВАТ "Радомишльське АТП-11848"вилучається в дохід державного бюджету 36 276,53 грн. та стягується штраф в сумі 72 553,06 грн. Підставою для винесення вказаного рішення було застосування тарифів на проїзд у приміському сполученні у розмірах вищих затверджених граничних, а саме: за період з 01.08.08р. по 30.01.09 року застосовано тариф у розмірі 0,192 грн. за 1 пас.км, замість затвердженого граничного розміру 0,16 грн. за 1 пас.км; за період з 30.01.09 по 01.07.09 року застосовано тариф у розмірі 0,216 грн.за 1 пас.км, замість затвердженого граничного в розмірі 0,18 грн. за 1 пас.км. Внаслідок чого, як зазначено в рішенні ВАТ "Радомишльське АТП-11848"необґрунтовано отримало виручку в сумі 36276,53 грн., чим порушило вимоги розпоряджень голови Житомирської облдержадміністрації від 12.03.08р. № 86 "Про розмір тарифу на перевезення пасажирів автобусами, що працюють у звичайному режимі руху" (rzh86-08) та від 30.12.08р. № 445 "Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 12.03.08р. № 86".

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до вимог ст. 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" ВАТ "Радомишльське АТП-11848"є автомобільним перевізником, який здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, отже, відповідно до законодавства та одержаної ним ліцензії серії АВ №355966 виданої Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України, він надає послугу за договором перевезення пасажира транспортним засобом, що використовується ним на законних підставах.

У 2008 році між позивачем та приватними підприємцями - фізичними особами (найманими водіями) були укладені договори про взаємну співпрацю, згідно яких підприємство передає "Водію-підприємцю"автобус для перевезення пасажирів та надає роботу на автобусних маршрутах згідно "Договору"з Райдержадміністрацією по тарифам, затвердженим чинним законодавством, а "Водій"зобов'язується виконувати для АТП через автостанцію роботу в повному обсязі, дотримуючись Правил перевезення пасажирів та інших законодавчих актів.

ВАТ "Радомишльське АТП - 11848" відповідно до свідоцтва №100001056 виданого 10.01.2007 року Державною податковою інспекцією у Радомишльському районі є платником податку на додану вартість, а отже ним правомірно включено у вартість проїзних білетів, при продажі їх через автостанцію податок на додану вартість, який згідно чинного законодавства не входить в структуру тарифу на проїзд, а стягується окремо.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області № 11 від 27.08.2009 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін відносно позивача є протиправним і підлягає скасуванню, а апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції в цій частині.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що оскільки відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт"- автобусний приміський маршрут - це автобусний маршрут, який з'єднує населені пункти і протяжність якого не перевищує 50 км. (будь-якою іншою нормою іншого нормативно-правового акту визначення терміну "приміський маршрут"не передбачено і Головна державна інспекція на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України не наділена компетенцію віднесення того чи іншого маршруту до конкретного із видів маршруту), а протяжність маршруту "Радомишль-Тетерів " - 44 кілометри, то зазначений маршрут є приміським і що в дозволі на право обслуговування пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у міжобласному сполученні серії АА №000156, виданому 26.04.2007 року Державним Департаментом автомобільного транспорту помилково зазначено маршрут "Радомишль-Тетерів"як міжміський. Таким чином, підстав для зменшення суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян на приміському маршруті "Радомишль-Тетерів"на 18 153,20 грн. немає, так як відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" - органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону. Суд апеляційної інстанції також помилково скасував рішення суду першої інстанції і в цій частині.

Стосовно вимоги Припису про зменшення нарахованої суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян на приміських маршрутах за лютий, березень, червень 2009 року на суму страхового збору - 4566,89 грн., суди визнали її обґрунтованою, так як Розпорядженням голови Житомирської облдержадміністрації від 23.03.2006 року № 110, зареєстрованому в Житомирському обласному управлінні юстиції 28.04.2006 року за № 24/686 при розрахунку необхідної суми компенсації за перевезення пільгових пасажирів включення будь-яких інших складових, окрім тарифу, не передбачені.

Таким чином, апеляційним судом було помилково скасовано рішення суду першої інстанції, оскільки ВАТ "Радомишльське АТП- 11848" відповідно до свідоцтва №100001056 виданого 10.01.2007 року Державною податковою інспекцією у Радомишльському районі є платником податку на додану вартість, а отже ним правомірно включено у вартість проїзних білетів, при продажі їх через автостанцію податок на додану вартість, який згідно чинного законодавства не входить в структуру тарифу на проїзд та стягується окремо. Колегія суддів вважає також за необхідне зазначити, що відповідно до вимог ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"саме завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністі сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, а не відповідача по справі. Крім того, оскільки протяжність маршруту "Радомишль-Тетерів " –44 кілометри, то зазначений маршрут є приміським, а отже, підстав для зменшення суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян на приміському маршруті "Радомишль-Тетерів"на 18 153,20 грн. немає відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційних скарг, скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України Вищого адміністративного суду України, –

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Радомишльське АТП-11848" задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та порядку встановленими ст. ст. 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.