колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г., Стародуба О.П., Тракало В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби, Головного управління юстиції в Донецькій області, Державної виконавчої служби Донецької області, Державного казначейства України про скасування наказів, поновлення на роботі, визнання дій неправомірними, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 5 жовтня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року,

В грудні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала наступним. Наказом начальника Донецького обласного управління юстиції від 5 грудня 2005 року № 2187 ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника начальника відділу державної виконавчої служби Костянтинівського районного управління юстиції Донецької області за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв’язку з ліквідацією відділу Державної виконавчої служби Костянтинівського районного управління юстиції Донецької області. Вважаючи, що у зв’язку з визначенням Міністерства юстиції України правонаступником Департаменту державної виконавчої служби, відбулась реорганізація, а не ліквідація даної державної установи, просила визнати незаконними та такими, що не відповідають акту вищої юридичної сили наказ Міністерства юстиції України "Про ліквідацію територіальних відділів державної виконавчої служби"від 19 серпня 2005 року №1482/к, наказ Донецького управління юстиції "Про ліквідацію відділів державної виконавчої служби районних, районних у містах, міських, міськрайонних управлінь юстиції Донецької області"від 26 серпня 2006 року №192-1; визнати незаконними та скасувати наказ начальника Донецького обласного управління юстиції "Про звільнення ОСОБА_1 в зв’язку з ліквідацією відділу державної виконавчої служби"від 5 грудня 2005 року №2187 та наказ "Про внесення змін до наказу "Про звільнення ОСОБА_1 в зв’язку з ліквідацією відділу державної виконавчої служби"від 5 грудня 2005 року №2187"; визнати дії Донецького обласного управління юстиції та Державної виконавчої служби в Донецькій області щодо звільнення позивача неправомірними; визнати дії щодо порушення Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року № 169 (169-2002-п) , незаконними; поновити її на посаді заступника начальника відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції Донецької області; стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 150 000 грн.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 5 жовтня 2007 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 5 жовтня 2007 року – без змін.

Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, позивач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що наказом начальника Донецького обласного управління юстиції від 5 грудня 2005 року № 2187 ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника начальника відділу державної виконавчої служби Костянтинівського районного управління юстиції Донецької області за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв’язку з ліквідацією відділу державної виконавчої служби Костянтинівського районного управління юстиції Донецької області. Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення урядового органу державного управління у складі Міністерства юстиції"від 23 квітня 2005 року № 320 (320-2005-п) передбачено утворити у складі Міністерства юстиції на базі органів державної виконавчої служби Департамент державної виконавчої служби як урядовий орган державного управління. На виконання зазначеної постанови Уряду Міністерством юстиції України видано наказ "Про ліквідацію відділів державної виконавчої служби територіальних управлінь юстиції"від 19 серпня 2005 року №148/к, яким ліквідовано відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, районних у містах, міських, міськрайонних управлінь юстиції. 5 вересня 2005 року ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення із займаної посади у зв’язку з ліквідацією відділу державної виконавчої служби Костянтинівського районного управління юстиції Донецької області.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України (254к/96-ВР) та законом.

Відповідно до Положення про Департамент державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2005 року № 711 (711-2005-п) , Департамент державної виконавчої служби є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства юстиції України та підпорядковується йому. До складу Департаменту входить державна виконавча служба Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва і Севастополя, державна виконавча служба у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах. Департамент є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в Державному казначействі, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про те, що система органів державної виконавчої служби у цілому була реорганізована. У зв’язку з такою реорганізацією органів державної виконавчої служби було ліквідовано відділи державної виконавчої служби територіальних управлінь юстиції, а їх функції були передані Департаменту державної виконавчої служби, як урядовому органу державного управління та відповідно державній виконавчій службі Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, державній виконавчій службі у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах, які входили до складу Департаменту, а тому підстав стверджувати про те, що мала місце лише зміна підпорядкованості установ державної виконавчої служби, а не їх ліквідація, немає.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 статті 36 Кодексу законів про працю України визначено, що зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.

Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40).

За обставин, встановлених у справі, підстав для застосування положень частин 2 та 3 статті 36 Кодексу законів про працю України немає, оскільки відділи державної виконавчої служби територіальних управлінь юстиції були ліквідовані.

Відповідно до положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 5 жовтня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.