Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми

на постанову Господарського суду Сумської області від 21.03.2008 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2008 р.

у справі № 22-а-4113/08 (АС 3/187-08 –номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Державної податкової інспекції в м. Суми

до Приватного підприємства "Транспортно-експедиційна фірма "ВлаТа"

про продовження терміну застосування умовного адміністративного арешту активів,

Державна податкова інспекція в м. Суми звернулася з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Транспортно-експедиційна фірма "ВлаТа"про продовження терміну застосування умовного адміністративного арешту активів.

Постановою Господарського суду Сумської області від 21.03.2008 р. (суддя П.І.Левченко) у справі № АС 3/187-08, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя –А.П.Бенедик, судді: В.А.Калиновський, З.О.Кононенко), у задоволенні позову відмовлено.

Відмова в задоволенні позову судами попередніх інстанцій про необґрунтованість продовження терміну застосування умовного адміністративного арешту активів мотивовано тим, що позивачем не наведено жодної підстави, яка у відповідності до норм чинного законодавства може розглядатись достатньою для продовження арешту активів.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

У касаційній скарзі ДПІ в м. Суми вказує на неправильне застосування пп. 9.1.1, пп. 9.1.2, пп. 9.1.3, п 9.1, пп. 9.3.3, п. 9.3, ст. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п. 9 ч. 6 ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст.ст. 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач заперечення на касаційну скаргу позивача не надав.

Відповідно до ч.1 та. ч.2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Співробітниками ГВПМ ДПІ в м. Суми були встановленні порушення пп.9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами"(далі по тексту –Закон № 2181), зокрема, службовими особами ПП "Транспортно-експедиційна фірма "ВлаТа"вручено направлення № 846 від 11.03.2008 р. на проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2007 року, однак відповідачем не надано працівникам податкової інспекції документів бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують правомірність визначення податкових зобов'язань ПДВ за листопад 2007 року.

З метою проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2007 року, відповідно до абз. 2 пп. 9.3.3 п. 9.3 ст. 9 Закону № 2181, позивач просив продовжити умовний адміністративний арешт активів відповідача на 7200 годин, тобто на 300 днів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності до пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону № 2181 адміністративний арешт активів платника податків (далі - арешт активів) є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Підпунктом 9.1.2 п. 9.1 ст. вказаного Закону (2181-14) передбачено, що арешт активів може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин а) платник податків порушує правила відчуження активів, визначені пунктом 8.6 статті 8 цього Закону; б) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; в) платника податків, який отримав податкове повідомлення або має податковий борг, визнано неплатоспроможним за зобов'язаннями, іншими ніж податкові, крім випадків, коли стосовно такого платника податків запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з порушенням щодо нього провадження у справі про банкрутство; г) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування; д) відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальні дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем; е) відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до закону, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, здійснює дії з переведення активів за межі України, їх приховування або передачі іншим особам.

Як правильно встановлено судовими інстанціями, зазначена законодавча норма містить вичерпний перелік обставин за наявності, яких може бути застосовано арешт активів.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги та вказуючи саме на порушення цієї норми Закону (2181-14) зазначає, що відповідачем не надано документів бухгалтерського обліку, які підтверджують правомірність визначення податкових зобов'язань ПДВ за листопад 2007 року, однак ненадання документації не є підставою для застосування арешту активів.

Крім того, не підтверджено і доводи контролюючого органу щодо відмови підприємства від проведення перевірки.

Так, відповідно до п.5.4 Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків, затвердженого Наказом ДПА України від 25.09.2001 р. № 386 (z0865-01) у разі виникнення такої обставини слід установити факт відмови платника податку від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, зафіксувати його Актом відмови, який складається оперативним працівником податкової міліції за місцезнаходженням такого платника податку, підписується працівником податкової інспекції, який повинен проводити перевірку, та понятими особами, а в разі незнайдення платника податку обов'язково скласти акт про факт його незнайдення.

Оскільки, законодавством чітко визначено, що факт відмови має бути підтверджений актом відмови, однак позивачем він не складався, то службова розписка начальника ДПІ в м. Суми не може розглядатись як допустимий доказ, що підтверджує відмову відповідача від проведення перевірки.

Також слід зазначити, що згідно із п. 9.3.3. п. 9.3 ст. Закону (2181-14) керівник відповідного податкового органу (його заступник) має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, а суд повинен прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного звернення.

Обставини даної справи свідчать про те, що позивачем не було наведено достатніх підстав для продовження арешту активів відповідача.

Отже, з наведеного випливає, що вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, відтак їх обґрунтовано відхилено судовими інстанціями, оскільки відсутні як передбаченні законодавством обставини для застосування арешту активів так і підстави для продовження арешту активів платника податків.

Відповідно до ч. 3 ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення –залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми - залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Сумської області від 21.03.2008 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2008 р. у справі № 22-а-4113/08 (АС 3/187-08 –номер справи у суді першої інстанції) - залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.