Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Монтажне управління № 14"

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.02.2008 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.05.2008 р.

у справі № 2-16/1152-2007А

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Монтажне управління № 14"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі

про скасування податкових повідомлень-рішень,

Відкрите акціонерне товариство "Монтажне управління № 14"звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.02.2008 р. (суддя В.А.Омельченко) у справі № 2-16/1152-2007А, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.05.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя –Ю.М.Гоголь, судді: Ю.В.Борисова, К.В.Волков), у позові відмовлено у повному обсязі.

Відмова в задоволенні позову судами попередніх інстанцій про незаконність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень мотивовано тим, що позивач занизив податкові зобов’язання з податку на прибуток та по збору по забрудненню навколишнього середовища.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій з підстав порушення норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

У касаційній скарзі відповідач вказує на неправильне застосування норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Відповідач письмові заперечення на касаційну скаргу позивача не надав.

Відповідно до ч.1 та. ч.2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Відповідачем проведена виїзна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період з 01.10.2003 року по 30.06.2005 року.

За результатами перевірки складений акт від 14.03.2006 року за № 1900/23-3/04772900, яким встановлені наступні порушення: заниження податкових зобов'язань по податку на прибуток за 12 місяців 2003 року на суму 44.150,00 грн. у результаті заниження валових доходів за вказаний період на 61.546,00 грн. та завищення валових витрат на 85.655,00 грн. та заниження податкових зобов'язань по збору по забрудненню навколишнього середовища в сумі 5.609,00 грн. у результаті того, що не був нарахований збір за розміщення відходів (дрантя, шини, люмінесцентні лампи) та за викиди з стаціонарних джерел забруднення (електроди, кисень, газ зріджений).

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняти податкові повідомлення-рішення: № 0002992301/3 від 27.10.2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в загальній сумі 66.395,00 грн., у тому числі 44.150,00 грн. –основного платежу та 22.245,00 грн. –штрафних санкцій; № 0003272301/3 від 27.10.2006 року, яким визначено податкове зобов'язання по збору за забруднення навколишнього середовища в загальній сумі 8.413,50 грн., в тому числі 5.609,00 грн. –основного платежу та 2.804,50 грн. –штрафних санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 11.3.5 п. 11.3 ст. 11 Закону країни "Про оподаткування прибутку підприємств"датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Як вбачається з матеріалів справи, за 2003 рік позивач виконував електромонтажні роботи для управління капітального будівництва Республіканського комітету з національних питань Ради Міністрів АР Крим, тобто отримував бюджетні кошти, які поступали на розрахунковий рахунок позивача, однак позивач включив доходи, отримані від вказаних робіт, розраховані касовим методом, у сумі 81.652,78 грн. замість 143.198,78 грн., внаслідок чого заниження валового доходу за 4 квартал 2003 року склало 61.546,00 грн.

Судовими інстанціями обґрунтовано відхилено твердження позивача, що сума 61.546,00 грн. вже була включена до складу валового доходу по строчці 011 декларації за 9 місяців 2003 року та висновок експерта № 50/07 від 30.07.2007 року, на який посилається позивач як на доказ вказаного твердження, з огляду на наступне.

При проведенні експертизи експерт порівнював суми валових доходів, відображені в деклараціях по податку на прибуток позивача за звітні податкові періоди 2003 року з найбільшими даними синтетичного бухгалтерського звіту (Головної книги), однак, при проведенні не були дослідженні документи аналітичного обліку.

Відповідно до пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств"не включаються до складу валових витрат придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону (334/94-ВР) .

Підпунктом 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", передбачено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, збільшують балансову вартість груп 2, 3 і 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1, пропорційно сукупній балансовій вартості таких груп та таких окремих об'єктів основних фондів групи 1 на початок розрахункового кварталу. Виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом. Проведення будь-яких робіт, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, без наявності вказаних вище документів не є свідченням про виведення таких основних фондів із експлуатації.

Позивачем віднесено вартість матеріалів, що були списані на монтаж по будівлі СКД (контора) та монтаж огорожі й пожежного виходу СКД, у загальній сумі 85.654,83 грн., на валові витрати, а також збільшено балансову вартість 1 групи основних фондів, з подальшим нарахуванням амортизації, а не на поліпшення основних фондів.

Таким чином, позивач не зменшив суму валових витрат на суму будівельних матеріалів використаних на поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації.

Що ж стосується заниження позивачем податкових зобов’язань по збору на забруднення навколишнього середовища, то слід зазначити наступне.

Відповідно п. 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою КМУ № 303 від 01.03.1999 року (303-99-п) збір за забруднення навколишнього природного середовища (далі - збір) справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі - викиди) стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (далі - скиди); розміщення відходів.

Розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (ст. 1 ЗУ "Про відходи").

Отже, позивач зобов’язаний був нараховувати збір за розміщення відходів (ветошь, шини, люмінесцентні лампи) та за викиди з стаціонарних джерел забруднення (електроди, кисень, газ сжижений).

Викладене свідчить про обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки, про порушення позивачем норм ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та Інструкції "Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища", а відповідно і про законність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення –залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Монтажне управління № 14"- залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.02.2008 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.05.2008 р. у справі № 2-16/1152-2007А - залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.