К-14701/08-С Про скасування податкового повідомлення - 16.06.2011 Прийняття

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вільнянської МДПІ Запорізької області, в якому просив скасувати як незаконне податкове повідомлення №0005741710/0 від 27.04.2007 року щодо стягнення з нього суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1124,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення, надіслане відповідачем, є незаконним, оскільки відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (1958-15) для оподаткування грошових коштів на банківських рахунках, що успадковуються членом сім’ї спадкодавця, повинна застосовуватися нульова ставка оподаткування, а також вказував на те, що рахунки, отримані ним у спадщину, державою не забезпечуються та не сплачуються, а тому не можна вважати їх доходом, який підлягає оподаткуванню.

Постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 06 грудня 2007року, в задоволені позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що банківські рахунки спадкодавця, які той відкрив в установі Ощадбанку, відповідно до положень Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" (537/96-ВР) та п.3 Рішення Конституційного Суду України від 10.10.2001 року (v013p710-01) є об’єктами власності, а отже, їх отримання у спадщину означає отримання спадкодавцем доходу, який підлягає оподаткуванню.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2008 року, постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова –про задоволення позовних вимог.

Мотивуючи свої висновки, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом в супереч ч.2 ст. 71 КАС України не доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення.

Не погоджуючись з останнім судовим рішення, Вільнянська МДПІ Запорізької області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального норм.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, після смерті свого батька –ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач - ОСОБА_1 отримав спадщину, яка, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, складається:

- з грошових вкладів у розмірі 22420,43 грн. з належними відсотками, що зберігаються в ФВОБ №7858\0147 Вільнянського району на рахунках №НОМЕР_4, №НОМЕР_5, №НОМЕР_6, компенсаційні рахунки №НОМЕР_7, №НОМЕР_8, №НОМЕР_9, у тому числі всіх видів нарахованої компенсації;

- автомобіля марки ВАЗ 2110 1999 року випуску.

Оцінка спадщини згідно вказаного свідоцтва складає 25982,25 грн.

27.04.2007 року Вільнянська міжрайонна ДПІ направила на ім’я ОСОБА_1 податкове повідомлення №000574710\0 про сплату податкового зобов’язання 1124,52 грн., вказана сума складає 5% від суми 22420,23 грн., тобто від суми вкладу, який на думку відповідача, отримав позивач у спадок і який є його доходом за 2006 рік.

Крім того встановлено, що позивач –рідний син спадкодавця і ним фактично були успадковані грошові кошти, внесені спадкодавцем до установи Ощадбанку СРСР до 1992 року, на які поширюються положення Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" (537/96-ВР) , і ці заощадження спадкодавця знаходились на компенсаційних рахунках.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Статтею 19 Конституції України передбачається обов’язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1.2 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Пункт 4.1 та підпункт 4.2.14 пункту 4.2 статті 4 даного Закону передбачають, що загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді вартості успадкованого майна, у межах, що підлягає оподаткуванню цим податком згідно з нормами ст.13 цього Закону.

Згідно з п.13.1 ст.13 згаданого Закону об'єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування на: п.п. "д"- кошти, а саме готівкові кошти або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю.

Відповідно до ч.2 п.п.1.20.4 п.1.20 ст.1 вищезазначеного Закону членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

Як зазначено апеляційним судом, після отримання позивачем в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, на його ім’я були відкриті рахунки:

- 22.11.2006 року - компенсаційні рахунки по спадку - №НОМЕР_1 на суму 3184,63 грн. та №НОМЕР_2 на суму 12530,85 грн.;

- 27.04.2007 року –переоформлений по свідоцтву на спадок рахунок №НОМЕР_3 на суму 6765,93 грн.

З огляду на зазначені норми права та вірно встановлені обставини справи, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що "дохід"позивача в 2006 році фактично склали отримані ним у спадщину саме компенсаційні рахунки, які ніяк не можна ототожнити з поняттям "кошти, а саме готівкові кошти або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських установах…", оскільки, відповідно до ст. 1 Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України"від 21.11.1996 року з послідуючими змінами, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, зазначено, що це Держава брала на себе зобов’язання перед громадянами України компенсувати знецінені грошові заощадження громадян, визнавала свій борг перед вкладниками і шляхом індексації втрачених коштів зараховувала їх на компенсаційні рахунки Ощадбанку України.

Таким чином, спадкодавець сам не відкривав всі ті рахунки, які дістались позивачу у спадок, тобто, позивач фактично отримав в 2006 році у спадок зобов’язання держави про відшкодування заощаджень спадкодавця.

Крім того, суд апеляційної інстанції доречно зауважив, що рахунок №НОМЕР_3 на суму 6765,93 грн., переоформлений позивачем саме по свідоцтву на спадок уже 27.04.2007 року, коли вже діяв Закон про застосування нульової ставки оподаткування.

Частина 1 статті 11 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зі змісту частини 2 статті 71 цього Кодексу вбачається, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, прийняте відповідачем податкове повідомлення №000574710\0 про сплату позивачем податкового зобов’язання 1124,52 грн. є незаконним.

Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області –залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2008 року –залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.