К-7690/09-С Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення (ПДВ) - 16.06.2011 Прийняття

У серпні 2007 року ВАТ "Чернігівський хлібокомбінат"звернулось до суду з позовом, в якому просить податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові №0003882320/0 від 16.08.2007 року визнати нечинним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийнято зазначене податкове повідомлення-рішення, суперечать положенням Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) щодо визначення (встановлення) порядку нарахування податкового кредиту в ході господарської діяльності платника податку, тому спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 05 вересня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновками погодилась колегія апеляційного суду, виходили з того, що операції з купівлі позивачем товару –пшениці продовольчої, шроту соняшнику та їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності не протирічить статуту ВАТ "Чернігівський хлібокомбінат"та відповідає ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ДПІ у м. Чернігові звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову у задоволені позовних вимог посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ДПІ у м. Чернігові не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що працівниками ДПІ у м. Чернігові була здійсненна виїзна планова перевірка ВАТ "Чернігівський хлібокомбінат"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.03.2007 року, за результатами якої складно акт від 08.08.2007 року №712/23/05517558.

В згаданому акті податковий орган посилається на порушення позивачем вимог, зокрема, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 2702840,91 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0003882320/0 від 16.08.2007 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 2702840,00 грн. - основного платежу та в сумі 1351420,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, всього 4054260,00 грн.

Крім того, як на підставу правомірного прийняття спірного податкового повідомлення-рішення податковий орган в акті перевірки посилається на те, що відповідно до довідки №554 Чернігівського обласного управління статистики та Статуту ВАТ "Чернігівський хлібокомбінат"єдиною регулярною, постійною та суттєвою діяльністю позивача є виробництво хлібобулочних, кондитерських, макаронних та інших продовольчих товарів. Отже, податок на додану вартість, сплачений позивачем при придбанні товару, який згодом ним було продано (експортовано), не може відноситися до податкового кредиту, оскільки цей товар не призначався для використання в господарській діяльності.

Однак, в статуті позивача зазначено, що метою діяльності Товариства є здійснення виробничої, комерційної, постачальницької, торговельної, посередницької та інших видів діяльності для отримання прибутку від вкладеного капіталу, задоволення на його підставі соціально-економічної зацікавленості акціонерів та членів трудового колективу, які не є акціонерами, відповідно до цього Статуту.

Предметом діяльності Товариства є, зокрема, виробництво хлібобулочних, кондитерських, макаронних та інших продовольчих товарів; оптова торгівля; заготівля, зберігання сільськогосподарської продукції, зерна, реалізація на внутрішньому та зовнішньому ринках, тощо, всього 62 види діяльності.

Частина 1 та 2 статті 3 Господарського кодексу України передбачає, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі (436-15) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно з п.1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У 2006 році, як встановлено судами, ВАТ "Чернігівський хлібокомбінат"було здійснено декілька операцій з купівлі товару –пшениці продовольчої, шроту соняшника та їх подальшого продажу на експорт через посередника –комісіонера.

Сума ПДВ в розмірі 2702840,91 грн. по виданим податковим накладним включена позивачем до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Статтею 19 Конституції України передбачається обов’язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

У відповідності до п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (168/97-ВР) .

Підпунктом 7.4.1 пунктом 7.4 статті 7 цього Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на зазначені норми права та правильно встановлені обставини справи, суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанції стосовно того, що спірні операції з купівлі позивачем товару –пшениці продовольчої, шроту соняшника та їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, а саме продажу на експорт через посередника –комісіонера, з метою одержання прибутку, не протирічить Статуту позивача, не заборонені законом і є одним із видів господарської діяльності ВАТ "Чернігівський хлібокомбінат".

Крім того, суди доречно звернули увагу на те, що позивач відносив грошові суми, сплачені за товар, який був об’єктом вищевказаних операцій купівлі-продажу, до складу валових витрат виробництва (оподатковуваних операцій) і при проведенні перевірки завищення підприємством валових витрат перевіряючими не встановлено.

Частина 1 статті 11 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зі змісту частини 2 статті 71 цього Кодексу вбачається, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0003882320/0 від 16.08.2007 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 2702840,00 грн. - основного платежу та в сумі 1351420,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій є незаконним.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає порушень судами попередніх інстанції норм матеріального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові –залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Чернігівської області від 05 вересня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року –залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.