Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів:

Гончар Л.Я.

Сіроша М.В.

Гордійчук М.П.

Бим М.Є.

Харченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Луганського обласного військового комісаріату на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання неправомірним рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

У травні 2010 року ОСОБА_1. звернувся з позовом до Луганського обласного військового комісаріату про визнання неправомірним рішення та зобов’язання вчинити певні дії.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2010 року в позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2010 року скасовано. Позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Луганський обласний військовий комісаріат звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального права позивач ставить питання про скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року та просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив строкову військову службу у військових частинах Збройних сил СРСР з 15 листопада 1969 по 09 грудня 1972 року.

Наприкінці 2009 року позивач звернувся із заявою до відповідача про надання йому статусу учасника бойових дій, оскільки з 15 листопада 1969 року по 09 грудня 1972 року він проходив військову службу в Збройних силах СРСР у військовій частині 25154, та будучи матросом на посаді моториста 4 жовтня 1972 року знаходився в порту Тартус –Сирія, де проходили бойові дії.

Рішенням комісії Луганського обласного військового комісаріату з питань встановлення статусу ветеранів війни від 22 грудня 2009 року позивачу було відмовлено у наданні йому статусу учасника бойових дій, на підставі того. що в архівній довідці №13862 від 28 вересня 2009 року, яку надав позивач на розгляд комісії, немає будь-яких відомостей про особисту участь позивача у бойових діях чи забезпечення бойової діяльності військ.

Згідно архівної довідки № 13862 від 28 вересня 2009 року, виданої Центральним Військово-Морським архівом Міністерства оборони Російської Федерації позивач з червня 1970 року по 09 грудня 1972 року проходив службу у військовій частині 24154, яка 04 жовтня 1972 року знаходилась в порту Тартус –Сирія.

Бойові дії на території Сирії велись у період з вересня по листопад 1972 року. Військова частина 25154 в період її знаходження в Сирії 04 жовтня 1972 року включена в Перелік органів військового управління, з’єднань та військових частин і організацій ЗС СРСР, які виконували спеціальні завдання в період ведення бойових дій в Сирії.

Відповідно до статті 6 Закону № 3551 учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Пунктом 9 Положення про комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 08 квітня 2009 № 158, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 травня 2009р. за № 428/16444 (z0428-09) передбачено, за відсутності через незалежні від заявника причини необхідних документів, які підтверджують його право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, проходили військову службу чи працювали разом із заявником та яких визнано учасниками бойових дій.

Оскільки, у судовому засіданні позивачем надані показання двох свідків, контр-адмірала у відставці ОСОБА_2. та капітана 1 рангу у відставці ОСОБА_3, учасників бойових дій, що підтвердили фактичну участь у бойових діях позивача в період арабо-ізраїльського конфлікту у складі Середземноморської ескадри, то колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що позивач має право на статус "Учасника бойових дій".

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло привезти до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права та підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 221, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Луганського обласного військового комісаріату –залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.