ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"16" червня 2011 р. м. Київ К-25624/10
|
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого: судді-доповідача Бим М.Є.
суддів: Гордійчук М.П., Конюшка К.В., Сіроша М.В., Харченка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010 року у справі №2-а-8004/08 за позовом Корпорації "Артеріум" до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про визнання нечинним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві про визнання недійсним рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 09.07.2008 № 43.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм законодавства України, оскільки позивачем при здійсненні господарської діяльності не порушено вимоги розпоряджень Голови КМДА від 02.07.2002 № 1292 (ra0051017-02)
"Про регулювання граничних торговельних надбавок (націнок) на лікарські засоби та вироби медичного призначення", від 17.07.2006 № 1055 (ra_021017-06)
"Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 02.07.2002 № 1292".
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 8 липня 2010 року, постанова суду першої інстанції скасована та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначене судове рішення апеляційного суду як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції, яку вважає законною та обґрунтованою.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено перевірку позивача за період січень 2008 - квітень 2008. За результатом перевірки Державної інспекцією з контролю за цінами в місті Києві складено Акт № 149 від 04.07.2008, в якому зазначено про завищення торговельної надбавки оптових цін при реалізації лікарських засобів, що є порушенням вимог розпоряджень Голови КМДА: п.1.1. від 02.07.2002 № 1292 (ra0051017-02)
"Про регулювання граничних торговельних надбавок (націнок) на лікарські засоби та вироби медичного призначення", від 17.07.2006 № 1055 (ra_021017-06)
"Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 02.07.2002 № 1292", внаслідок чого необґрунтовано одержано виручки в сумі 57578,75 грн. за період з 11.01.2008 по 25.04.2008, яка згідно даних бухгалтерського обліку рахунків 36 і 31 фактично оплачена покупцями, про що підтверджено довідкою підприємства від 02.07.2008.
Рішенням Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві № 43 від 09.07.2008 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін вирішено вилучити у Корпорації "Артеріум"в доход державного бюджету суму необґрунтовано отриманої виручки - 57578,75 грн. та суму штрафу - 115157,50 грн.
Розпорядженням КМДА від 2 липня 2002 року № 1292 (ra0051017-02)
встановлено граничний рівень постачальницько-збутової надбавки (націнки) суб’єктами господарської діяльності на вітчизняні та імпортні лікарські засоби і вироби медичного призначення, на рівні не вище ніж 5 відсотків оптової ціни виробника з урахуванням знижок.
Корпорація "Артеріум" займається продажем медичних препаратів в тому числі й тих, які підлягають державному регулюванню цін і до яких при формуванні цін застосовуються надбавки в розмірі 5 відсотків. У своїй діяльності позивач керується умовами укладених договорів та умовами системи розрахунку знижок для Дистриб’юторів, які затверджено наказом керівника позивача та умови яких відображаються у господарських договорах позивача з покупцями.
Система знижок для дистриб’юторів передбачає фактичне відшкодування позивачем витрат на придбання відповідного товару, у разі якщо покупець набуде відповідних критеріїв, зокрема: виконання квартального плану закупівлі всього асортименту товарів позивача, підтримка запасів асортименту згідно відповідного переліку, своєчасна оплата дебіторської заборгованості, приріст закупівлі в поточному році у порівнянні з попереднім. Знижка надається після дати реалізації. Додаткова знижка після дати реалізації нараховується на об’єм відвантаженої продукції всього асортименту продукції в цінах діючого прайс-листа позивача.
Знижка надається шляхом перерахування відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок дистриб’ютора протягом 15 календарних днів після підписання Акту, що підтверджує виконання зазначених умови з надання знижок. Зазначені умови надання знижок відображаються у господарських договорах, які укладаються позивачем з покупцями товару.
За таких умов, здійснений відповідачем математичний розрахунок в Акті перевірки від 04 липня 2008 року (сторінки акту 12-13) відображає первинну ціну реалізації товару та його кінцеву фактичну ціну реалізації (фактичних витрат покупця за визначений обсяг продукції, протягом визначеного часу). Різниця зазначених цін з урахуванням знижок, в тому числі й тієї, яка надається після дати реалізації (початкової та кінцевої, враховуючи при цьому знижку після дати реалізації) безпосередньо впливає на фактичний розмір торгівельної надбавки. Зазначене і зумовлює в кінцевому результаті перевищення гранично допустимої норми торгівельної надбавки в розмірах, зазначених у Акті перевірки від 04 липня 2008 року.
Таким чином, відображений в акті перевірки від 04 липня 2008 року (сторінки акту 12-13) розрахунок чітко та обґрунтовано вказує на фактичне перевищення розміру торговельної надбавки на реалізовані товари, граничний розмір якої є 5%, ціни на які знаходяться під державним регулюванням.
Статтею 6 Закону України "Про ціни та ціноутворення" встановлено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Відповідно до ст. 7 названого Закону вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Відповідно до ст. 4 названого Закону Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління та визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами). Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.97 N 747 (747-97-п)
"Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. N 1548 (1548-96-п)
" запроваджено державне регулювання цін на лікарські засоби та вироби медичного призначення відповідно до затвердженого переліку продукції шляхом встановлення граничних рівнів торговельних надбавок.
Перелік вітчизняних та імпортних лікарських засобів і виробів медичного призначення, ціни на які підлягають державному регулюванню, затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України N 480/294 від 03.12.2001, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.12.2001 за N 1045/6236 (z1045-01)
.
Відповідно до п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96 року N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" (1548-96-п)
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації регулюють (встановлюють):
граничні торговельні надбавки (націнки) на лікарські засоби і вироби медичного призначення, зазначені у переліку вітчизняних та імпортних лікарських засобів і виробів медичного призначення, ціни на які підлягають державному регулюванню, що реалізуються населенню через аптечну мережу, - на рівні не вище, ніж 35 відсотків оптової ціни виробника (митної вартості) з урахуванням знижок, а на ті, що придбаваються державними та комунальними закладами охорони здоров'я за бюджетні кошти, - на рівні не вище ніж 10 відсотків оптової ціни виробника (митної вартості) з урахуванням знижок.
Пунктом 1.1 розпорядження Київської міської державної адміністрації "Про регулювання граничних торговельних надбавок (націнок) на лікарські засоби і вироби медичного призначення" N 1292 від 02.07.2002 (ra0051017-02)
(в редакції чинній в період до 17.07.2006 р.) визначено, що граничний рівень постачальницько-збутової надбавки (націнки) суб'єктам підприємницької діяльності на вітчизняні та імпортні лікарські засоби і вироби медичного призначення, ціни на які підлягають державному регулюванню, встановлюється на рівні не вище, ніж 5 відсотків оптової ціни виробника (митної вартості).
Відповідно до змін, внесених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 липня 2006 року N 1055 (ra_021017-06)
у розпорядженні чітко визначено порядок формування постачальницько-збутової надбавки (націнки) суб'єктам підприємницької діяльності на вітчизняні та імпортні лікарські засоби і вироби медичного призначення, ціни на які підлягають державному регулюванню, які відповідно мають встановлюватись на рівні не вище, ніж 5 відсотків оптової ціни виробника (митної вартості) з урахуванням знижок.
Як вже було зазначено вище та вбачається з акту перевірки, суму необґрунтовано отриманої виручки було визначено виходячи з визначеної постачальницько-збутової надбавки з фактично сплаченої позивачем при придбанні лікарських засобів ціни, а не ціни, що зазначена виробниками у прайс-листах та накладних як загальна ціна продажу продукції всім покупцям.
Наведене відповідає вимогам п. 1.1 розпорядження Київської міської державної адміністрації "Про регулювання граничних торговельних надбавок (націнок) на лікарські засоби і вироби медичного призначення" N 1292 від 02.07.2002 (ra0051017-02)
.
Статтею 189 Господарського кодексу України передбачено, що ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Статтею 189 Господарського кодексу України передбачено, що ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.
Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15)
про договір купівлі-продажу.
При цьому у відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України ціна (як оптова та і роздрібна) підлягає фактичній сплаті покупцем на користь продавця, а не лише її зазначенню у прайс-листах, накладних тощо.
За таких обставин оптова ціна виробника є ціною, яка підлягає фактичній сплаті покупцем на користь продавця, враховуючи при цьому можливість надання продавцем покупцеві певних додаткових знижок.
Саме до таких цін з урахуванням знижки і має бути встановлена постачальницько-збутова надбавка (націнка), граничний рівень якої відносно лікарських засобів і виробів медичного призначення, ціни на які підлягають державному регулюванню визначений п. 1.1 розпорядження Київської міської державної адміністрації "Про регулювання граничних торговельних надбавок (націнок) на лікарські засоби і вироби медичного призначення" N 1292 від 02.07.2002 (ra0051017-02)
та має становити не вище, ніж 5 відсотків оптової ціни виробника (митної вартості) з урахуванням знижки.
З урахуванням висновків акту перевірки, додатків до нього, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем правомірно відповідно до ст. 14 "Про ціни та ціноутворення" прийнято спірне рішення яким до позивача застосовано економічні санкції та накладено штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.
Разом з цим, апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що відповідно до ч.1 ст.226 КАСУ є підставою для скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА :
Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві - задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010 року –скасувати.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2009 року –залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.