Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Бутенка В.І., Малиніна В.В. (доповідач), Мойсюка М.І., Ситникова О.Ф.,

Штульман І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Сі Бі Ель" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року по справі за позовом ТОВ "Сі Бі Ель" до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про повернення коштів, -

15 березня 2010 року ТОВ "Сі Бі Ель" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва з позовом про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 18.02.2010 року №1241/02 та зобов’язання УПФУ провести перерахунок сум внесеного збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та видати позивачу документ, що засвідчує право позивача на повернення помилково внесеного збору у розмірі 61 560,00 грн., а також про зобов’язання ГУ ДКУ в м. Києві повернути позивачу помилково внесений збір.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року, позов задоволено частково.

Визнано дії УПФУ неправомірними щодо відмови у повернені коштів позивачу у вигляді збору на обов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 10 260,00 грн. Стягнуто з місцевого бюджету на користь позивача через ГУ ДКУ в м. Києві помилково внесений збір на обов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 10 260,00 грн. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судами, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи 29.07.2009 року між позивачем та ТОВ "Т.М.К Інвест", ТОВ "Лідер-Інвест"(продавці) було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення. Ціна договору складала 6 150 000,00 грн. Вказаний правочин було засвідчено нотаріусом та зареєстровано у державному реєстрі правочинів. Для нотаріального посвідчення вказаного договору, позивачем було сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 61 560,00 грн. (1 %).

В подальшому, 12.08.2009 року між позивачем та ТОВ "Т.М.К Інвест", ТОВ "Лідер-Інвест"було укладено договір про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 29.07.2009 року.

01.09.2009 року між позивачем та ТОВ "Т.М.К Інвест", ТОВ "Лідер-Інвест"було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, предметом договору було те саме нежитлове приміщення, сума договору 6 150 000,00 грн. Вказаний правочин було засвідчено нотаріусом та зареєстровано у державному реєстрі правочинів. Для нотаріального посвідчення вказаного договору, позивачем було сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 61 560,00 грн. (1 %)

14.08.2009 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва з проханням повернути помилково перераховані грошові кошти у розмірі 61 560,00 грн. за платіжним дорученням №10 від 29.07.2009 року, у зв`язку з розірванням договору від 29.07.2009 року.

Відповідач листом від 18.02.2010 року відмовив у поверненні вказаних коштів.

Частково задовольняючи позов, судами було встановлено, що покупець нерухомого майна повинен сплачувати збір на пенсійне страхування за кожну операцію купівлі такого нерухомого майна. Подальше розірвання договору купівлі-продажу не впливає на обов`язок покупця здійснити таку оплату.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, виходячи з наступного.

Відповідності до п.9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі –Закон № 400/97, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 8 статті 2 вказаного Закону визначено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

У відповідності до п.15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року №1740 (1740-98-п) , збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 15-3 вказаного Порядку (1740-98-п) визначено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

У відповідності до ч.4 ст. 334 ЦК України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Також, колегія суддів погоджується з висновками судів про часткове задоволення позовних вимог у частині 10 260, 00 грн.

Як свідчать матеріали справи, при оплаті збору на пенсійне страхування, позивачем вираховувався його розмір із ціни договору, яка включала ПДВ.

У відповідності до п.п.4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість"від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Таким чином, розмір збору на пенсійне страхування має вираховуватись без включення ПДВ у вартості нерухомого майна.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують.

За правилами ч.1 ст. 224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу ТОВ "Сі Бі Ель", - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року по справі за позовом ТОВ "Сі Бі Ель" до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про повернення коштів, - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.