Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Горбатюка С.А.

Мироненка О.В.,

Мороз Л.Л.,

Смоковича М.І.,

Чумаченко Т.А.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя про перерахунок та виплату пенсії, –

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя про перерахунок та виплату пенсії.

Постановою Приморського районного суду м. Маріуполя від 13 грудня 2010 року в задоволенні позовних вимог позивачу було відмовлено в повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя про перерахунок та виплату пенсії задоволено. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя при проведенні у 2010 році перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 неправомірними Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком за період з 01.08.2010 року відповідно до вимог ч. 4 ст. 42, Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , виходячи з показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, тобто за 2009 рік.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є працюючим пенсіонером.

Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя відмовило позивачу в перерахунку пенсії по стажу і заробітку, оскільки при проведенні перерахунку була застосована середня заробітна плата по України за 2007 рік у розмірі 1197,91грн.

Рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, мотивовано тим, що на час звернення позивача до відповідача про перерахунок пенсії, діяла редакція Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) від 7 грудня 2006 року, яка не містила в собі вимог про застосування для перерахунку пенсії позивача показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Суд апеляційної інстанції, не погодившись з висновком суду першої інстанції, мотивував рішення тим, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки, позивач має право перерахунок пенсії за віком згідно ст.ст. 40, 42 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування".

Колегія суддів не погоджується висновком суду апеляційної інстанції, вважає, що він зроблений передчасно, без повного з’ясування обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач року звернулася до УПФУ із заявою про перерахунок пенсії за віком по стажу та заробітку.

Як вбачається з листа управління направленого позивачу відповідач здійснив перерахунок пенсії за віком по стажу, та відмовив у перерахунку виходячи із середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за.

Розпорядження про перерахунок та рішення про відмову в перерахунку пенсії позивач не оскаржив.

Колегія суддів зазначає, що правові наслідки для позивача створює розпорядження, та рішення а не дії, внаслідок чого має місце неправильно визначений предмет спору. Розпорядження та рішення у межах спірних відносин є способом реалізації відповідачем владних управлінських функцій, як суб’єктом владних повноважень.

Перерахунок пенсій у зв’язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України та страхового стажу регулюється статтею 42 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"№1058, частина 4 якої передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону.

Така редакція існує після визнання неконституційними змін, внесених підпунктом "б"підпункту 10 пункту 35 Розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року (107-17) № 107-6 і визнаних такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) .

Скасовані зміни надавали можливість перераховувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону (1058-15) враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Аналіз відновленої (діючої) норми абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону №1058 доводить, що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Тобто, правила частини першої статті 40 при перерахунку пенсії, застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід).

Частина перша статті 40 передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України "Про пенсійне забезпечення"від 5 листопада 1991 року (1788-12) № 1788-12 (надалі Закон 1788) та Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) № 1058 від 9 липня 2003 року.

З огляду на зазначене та керуючись положеннями принципу законності закріпленого в статті 9 КАС України, приписи постанови № 530 від 28 травня 2008 року (530-2008-п) "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян"не можуть застосовуватись до спірних відносин, відтак правові підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні так і середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за 2008 рік відсутні. Останній із наведених показників застосовується виключно для призначення пенсії, застосування його для перерахунку є безпідставним. Враховуючи викладене, позов задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог, з інших підстав, а зважаючи на те, що у справі не потрібно збирати або додатково перевіряти докази, обставини справи з’ясовані повно, але рішення суду апеляційної інстанції постановлене з порушенням норм матеріального права, колегія суддів вважає можливим залишити рішення суду першої інстанції в силі, проте з підстав, викладених в даній ухвалі суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року скасувати.

Постанову Приморського районного суду м. Маріуполя від 13 грудня 2010 року залишити в силі.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.