Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6

на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 20 вересня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року

у справі за позовом ОСОБА_6 до Комісії Міністерства оборони України по розгляду спірних питань, пов’язаних з встановленням статусу ветеранів війни про зобов’язання видати посвідчення учасника бойових дій,

У грудні 2006 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до Комісії Міністерства оборони України по розгляду спірних питань, пов’язаних з встановленням статусу ветеранів війни, в якому просив зобов’язати відповідача визнати його учасником бойових дій та видати йому посвідчення учасника бойових дій встановленого зразка. Зазначав, що проходив строкову службу у військовій частині 66557 з 20 жовтня 1949 року по 26 листопада 1952 року і безпосередньо приймав участь у розмінуванні с. Великі Луки Новгородської області. Вважає, що на підставі пункту 11 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту'є учасником бойових дій. Не погоджуючись з рішенням від 12 травня 2006 року, яким відповідач відмовив у наданні йому відповідного статусу, просив визнати його учасником бойових дій та зобов’язати видати посвідчення.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 20 вересня 2007 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми процесуального права, зокрема суди не надали належної оцінки доказам у справі, не врахували усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, не правильно застосували норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що з 20 жовтня 1949 року по 26 листопада 1952 року ОСОБА_6 проходив строкову службу в військовій частині 66557.

Статтею 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"встановлено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно пункту 11 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"учасниками бойових дій визнаються особи, які були залучені командуванням військових частин, державними і громадськими організаціями до розмінування полів і об'єктів народного господарства, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 року № 458 (458-96-п) (що була чинною на час виникнення спірних відносин), наказом Міністерства оборони України від 26 липня 1996 року № 208 (z0484-96) затверджено Положення про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначенням осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) (далі –Положення).

Вирішення питань про встановлення статусу ветеранів війни всіх категорій, визначення осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , які перебувають на пенсійному забезпеченні в Міністерстві оборони України, а також встановлення статусу учасника бойових дій стосовно всіх категорій громадян, крім пенсіонерів Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та Цивільної оборони України покладається на комісії для розгляду відповідних питань, які створюються зокрема при обласних військових комісаріатах та діють відповідно до Положення (z0484-96) про них, затверджуваного наказом Міністерства оборони України (пункт 1 Положення (z0484-96) )

Абзацом другим пункту 4 Положення (z0484-96) передбачено, що комісії зобов'язані приймати документи для розгляду, реєструвати їх у спеціальній книзі обліку, уважно вивчати документи, інформувати заявника про прийняття документів на розгляд і дату засідання комісії, заслуховувати пояснення громадян, які їх подали, свідків, представників організацій, установ та громадських організацій ветеранів, досліджувати інші докази громадян і в десятиденний термін з дня одержання документів прийняти відповідне рішення про встановлення статусу, про що інформувати заявника. У разі відмови громадянину у встановленні йому відповідного статусу ветерана війни, комісії сповіщають причину (мотиви) відмови.

Відповідні посвідчення громадяни отримують на підставі рішення комісії через районні (міські) військові комісаріати, які ведуть персональний облік ветеранів війни і виданих їм посвідчень та талонів на пільговий проїзд за серіями та номерами (пункт 5 Положення (z0484-96) ).

З огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів зазначає, що видачі посвідчення учасника бойових дій передує розгляд відповідного питання комісією, яка уповноважена приймати відповідне рішення на підставі наданих заявником документів.

Судами встановлено, що згідно архівної довідки Центрального архіву Міністерства оборони Російської федерації від 07 червня 2005 року № 8/3194473, в наказах військової частини 66557 від 04 травня 1951 року № 102, від 16 квітня 1952 року № 90 та від 17 квітня 1952 року № 91 є відомості про те, що особовий склад військової частини 66557 приймав участь у розмінуванні, проте дані щодо позивача у цих списках відсутні. Інших доказів про участь у розмінуванні полів чи об’єктів народного господарства ОСОБА_6 не надав.

Комісія Житомирського обласного військового комісаріату для розгляду питань, пов’язаних із встановленням статусу ветеранів війни 29 листопада 2005 року розглянула заяву ОСОБА_6 та вирішила направити документи на доопрацювання, оскільки довідка архіву не підтверджує участі заявника у розмінуванні.

Рішенням комісії Міністерства оборони України щодо розгляду спірних питань, пов’язаних із встановленням статусу ветеранів війни №4 від 12 травня 2006 року відмовлено ОСОБА_6 у наданні статусу ветеранів війни, оскільки заявником не надано доказів про участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ.

Як видно з матеріалів справи інших доказів, крім довідки Центрального архіву від 7 червня 2005 року, позивач для встановлення статусу учасника бойових дій відповідачу не надав.

За таких обставин суду першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо безпідставності позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 20 вересня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.