Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6

на постанову Ворошиловського районного суду м.Донецька від 12 серпня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення (далі - УПСЗН) Ворошиловської районної у м.Донецьку ради про визнання незаконною бездіяльності,

У лютому 2009 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до УПСЗН Ворошиловської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості з виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Позивач зазначила, що вона є матір’ю ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" (2811-12) має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом мінімуму для дітей віком до 6 років. Посилаючись на те, що розмір виплачуваної їй допомоги з 18 квітня 2008 року не відповідає розміру, встановленому вказаним законом, просила суд визнати бездіяльність відповідача неправомірною, зобов’язати відповідача здійснити відповідні перерахунки та виплату вказаної допомоги за період з квітня 2008 року по червень 2009 року в розмірі 2293,23 грн та надалі виплачувати щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до 6 років до 22 лютого 2011 року.

Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 12 серпня 2009 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2010 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що після народження 22 лютого 2008 року ОСОБА_7, позивач відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) з 18 квітня 2008 року отримує державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

При нарахуванні та виплаті позивачу цього виду державної допомоги у 2008 році відповідач керувався положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Пунктом 23 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) частину першу статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"викладено в наступній редакції: "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень".

Пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) викладено в редакції, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 січня 2008 року надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

При цьому рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року (v010p710-08) положення пункту 23 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) щодо внесення змін до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) не визнавались.

Згідно з частиною другою статті 46 розділу V Закону від 26 грудня 2008 року N 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік " (835-17) допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 22 Порядку призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1751 (1751-2001-п) , встановлено, що відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше як 130 гривень.

Норми статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) не визнавались і підлягали застосуванню.

Судами встановлено, що в 2008 -2009 роках відповідачем нараховувалась та виплачувалась позивачу допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому законом.

За таких обставин підстав для задоволення позову не було.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову Ворошиловського районного суду м.Донецька від 12 серпня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2010 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.