Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради

на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 20 лютого 2009 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року

у справі за позовом ОСОБА_6 до Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій протиправними, стягнення коштів та зобов'язання до вчинення певних дій,

У листопаді 2008 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та стягнення заборгованості з виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Позивач зазначила, що вона є матір’ю ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" (2811-12) має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом мінімуму для дітей віком до 6 років. Посилаючись на те, що розмір виплачуваної їй допомоги з серпня 2006 року по січень 2008 року не відповідає розміру, встановленому вказаним законом, просила суд визнати бездіяльність відповідача неправомірною, зобов’язати відповідача здійснити відповідні перерахунки та виплату вказаної допомоги за 2006-2008 роки у розмірі 13270,25 грн..

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 20 лютого 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо донарахування призначення та виплати ОСОБА_6 щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01 липня 2007 року по 25 червня 2008 року. Стягнуто з Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на користь ОСОБА_6 4 540 грн 95 коп. невиплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01 липня 2007 року по 25 червня 2008 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року скасовано постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 20 лютого 2009 року та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Зобов’язано Шевченківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_6 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з урахуванням виплачених сум за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. В решті позову відмовити.

У касаційній скарзі Шевченківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Наголошує, що позивачем пропущено строк звернення до суду, що є підставою для відмови у позові. Зазначає, що судами не враховано вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_6 зазначає, що відповідачем порушено вимоги п.п.43,45 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 (1751-2001-п) та не взято до уваги Рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (v0a6p710-07) . Вважає рішення апеляційного суду законним та обґрунтованим. Просить залишити судове рішення без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що після народження 25 червня 2005 року, ОСОБА_7, позивач відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) отримує державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

При нарахуванні та виплаті позивачу цього виду державної допомоги у 2007 році відповідач керувався положеннями Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , якими зупинено дію статті 12, частини 1 статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) на 2007 рік.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) пункт 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"було визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним).

Згідно із ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (254к/96-ВР) і дає офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, щодо неправомірності дій відповідача по відмові у виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом (в редакції статті на момент виникнення спірних правовідносин).

Посилання у касаційній скарзі на незастосування наслідків пропущення строку звернення до суду не спростовують висновків судів, які визнали поважними причини пропуску цього строку та поновили його.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.