Вищий адміністративний суд України у складі колегії

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,–

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 грудня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва № 0017541704/0/21275 від 14.06.2010, № 0017541704/1/26798 від 26.07.2010, № 0017541704/2/36433 від 30.09.2010.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_6 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2010 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм процесуального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів знаходить підстави до її задоволення з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 подав до ДПІ у Дарницькому районі м.Києва декларацію про доходи, одержані з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

ДПІ у Дарницькому районі було проведено невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб відповідно до поданої декларації про одержані доходи за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, за результатами якої складено Акт №3542/17/НОМЕР_1 від 02.06.2010. відповідно до зазначеного акту встановлено порушення позивачем пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме –заниження позитивної різниці між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв’язку з придбанням такого активу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що отримані позивачем за договором купівлі-продажу векселі не є емісійними цінними паперами, тому з метою застосування норм пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"немає підстав розглядати їх як інвестиційні активи. Оскільки за умовами договору позивач отримав векселі ТОВ "Промислово-інвестиційний союз"та грошові кошти в сумі 10000 грн., то дохід від вказаної операції, що підлягає оподаткуванню, склав 10000 грн.

Суд апеляційної інстанції, не погодившись з судом першої інстанції мотивував рішення тим, що позивач у даних правовідносинах отримуючи цінні папери - прості векселі в кількості 15 шт. не ніс витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу в розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, зважаючи на наступне.

Позивач є Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою та з декларації, поданої позивачем, договорів купівлі-продажу та інших наданих до матеріалів справи документів, вбачається, що в правовідносинах щодо купівлі-продажу цінних паперів за результатами яких було донараховано податок з доходів фізичної особи, позивач виступав саме як фізична особа, а не як суб’єкт підприємницької діяльності.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, перевірки щодо сплати податку з доходів фізичною особою ОСОБА_6 ДПІ у Дарницькому районі міста Києва не проводила, а отже, підстав для самостійного визначення суми податкового зобов’язання щодо позивача у зв’язку з укладенням ним договорів купівлі-продажу цінних паперів в 2009 році згідно п. 4.2.2. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) та ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"у відповідача не було.

Оскільки, 29.12.2009 ОСОБА_6 уклав Договір №495/09-Бв купівлі-продажу цінних паперів з ОСОБА_8, відповідно до якого отримав цінні папери з відстрочкою платежу. 31.12.2009 позивачем укладено Договір про розірвання Договору № 495/09-Бв купівлі-продажу цінних паперів від 29.12.2009 з ОСОБА_8, на підставі якого цінні папери було йому повернено.

Укладення зазначених договорів не тягне отримання доходу позивачем, оскільки цінні папери було повернено продавцю.

При цьому, зобов’язання щодо сплати за придбані цінні папери, що були віднесені до майбутніх витрат припинені, тобто зникли згідно ст. 653 ЦК України, відповідно до якої у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

Також, перевіркою було встановлено, що позивач отримав доходи у розмірі 39 980 000,00 грн. від продажу цінних паперів юридичній особі ТОВ "Промислово-інвестиційний союз"згідно договору купівлі-продажу цінних паперів від 29.12.2009 № 507/09-Бв, з яких не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

Відповідно до ст. 1.2. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"загальний річний оподатковуваний дохід складається із суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року.

Пункт 7.1 ст. 7 вказаного Закону встановлює, що ставка податку становить 15% від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті.

Відповідно до положень пп.9.6.7 п.9.6 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"для цілей цього пункту під терміном "інвестиційний актив"розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу. Під терміном "пакет цінних паперів"розуміється окремий цінний папір чи сукупність ідентичних цінних паперів. Під терміном "ідентичний цінний папір"розуміються цінні папери, випущені одним емітентом за тотожними умовами емісії, виплати доходу, викупу чи погашення.

Емісією згідно з ст. 1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок'є установлена законодавством послідовність дій емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів.

Виходячи з положень п. 2 ст. 3 цього Закону векселі не є емісійними цінними паперами, тому з метою застосування норм п.9.6 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"немає підстав розглядати їх як інвестиційні активи.

Відповідно до п.п. 4.4.1. п. 4.4. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно Договору № 507/09-Бв купівлі-продажу цінних паперів від 29.12.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз"розрахувався за ці цінні папери власними векселями номінальною вартістю 39,97 млн. грн. та готівкою в сумі 10 000 грн.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що за вказаним договором позивач отримав векселі ТОВ "Промислово-інвестиційний союз"та грошові кошти в сумі 10 000 грн., то дохід від вказаної операції склав 10 000 грн., а дохід за отриманими векселями виникне в період фактичного надходження грошових коштів.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке ухвалено з повним з’ясуванням обставин у справі та без порушення норм матеріального права.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року –скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 грудня 2010 року залишити в силі.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.