ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"08" червня 2011 р. м. Київ К-17717/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Гордійчук М.П.(суддя - доповідач)
суддів: Бим М.Є., Гончар Л.Я., Сіроша М.В., Харченка В.В.
секретар судового засідання Сухина А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 січня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алігатор-С" до Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, Рівненського районного відділу земельних ресурсів про спонукання до вчинення дій, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2007 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі –ТОВ) "Алігатор-С" звернулося до суду з позовом про зобов‘язання Рівненської районної державної адміністрації надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель запасу орієнтовною площею 19 га для комерційного використання на території Шпанівської сільської ради за межами населеного пункту. Позов вмотивовано тим, що на їх звернення до Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель запасу, відповідачем в строк передбачений законом це звернення взагалі не було розглянуто, і таким чином відповідачем порушено їх право, всупереч вимог ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 січня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2008 року позов задоволено. Зобов‘язано Рівненську районну державну адміністрацію надати ТОВ "Алігатор-С"дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель запасу орієнтовною площею 19 га для комерційного використання на території Шпанівської сільської ради за межами населеного пункту.
В касаційній скарзі Рівненська районна державна адміністрація Рівненської області просить скасувати зазначені вище судові рішення як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове судове рішення.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки Рівненською районною державною адміністрацією Рівненської області не розглянуто клопотання відповідача та в установлений строк, всупереч вимог ч. 5 ст. 123 Земельного кодексу України, не надано дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, що є порушенням прав та законних інтересів позивача то позов підлягає задоволенню.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів не погоджується з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 24 жовтня 2007 року звернувся до відповідача –Рівненської районної державної адміністрації з клопотанням № 36 та просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 50 років, площею 19 га для комерційного використання за рахунок земель запасу, а також повідомив відповідача про свою готовність взяти участь у аукціоні чи конкурсі.
Листом від 29 жовтня 2007 року № 01-11-01/2198-1 Рівненське управління земельних ресурсів повідомило позивача про те, що у відповідності до ст. 151 Земельного кодексу України, необхідно надати додаткові документи відповідно до переліку.
29 жовтня 2007 року позивачем на адресу Рівненського управління земельних ресурсів було направлено додаткові матеріали, перелічені в вищезазначеному листі.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, клопотання позивача про надання дозволу відповідачами не розглянуто відповідно до вимог ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України, а саме, в місячний строк, передбачений законом, не надано ні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також не надано мотивованої відмови у останньому.
Проте, суди, задовольняючи позов та зобов‘язуючи Рівненську районну державну адміністрацію надати ТОВ "Алігатор-С"дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель запасу орієнтовною площею 19 га для комерційного використання на території Шпанівської сільської ради за межами населеного пункту, фактично втрутилися в діяльність Рівненської районної державної адміністрації.
Оскільки судами попередніх інстанцій обставини справи, а саме бездіяльність Рівненської районної державної адміністрації, щодо розгляду заяви позивача, встановлено правильно, але невірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, то зазначена обставина відповідно до ст. 229 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 221, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області –задовольнити.
Скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 січня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2008 року, та ухвалити у справі № 2-а-305/08 нове судове рішення про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю" Алігатор-С" в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути переглянута Верховним Судом України з підста в, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.