Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: судді-доповідача Бим М.Є.

суддів: Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Сіроша М.В., Харченка В.В.

при секретарі: Гутніченко А.М.

за участю представника:

ТОВ "Агрофірма "Серпанок"–Сіроша О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Серпанок"на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 6 квітня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року у справі №2-а-1394/09/0270 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Серпанок"до Вінницької районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та скасування розпорядження, -

У березні 2009 року ТОВ "Агрофірма "Серпанок"звернулось до суду з позовом до Вінницької районної державної адміністрації про визнання нечинним та скасування розпорядження від 27 жовтня 2008 року №2062 та зобов'язання прийняти рішення про зміну використання земельної ділянки площею 52,55 га, яка належить ТОВ Агрофірмі "Серпанок" на праві власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на використання в межах категорії земель сільськогосподарського призначення для ведення підсобного сільськогосподарського господарства.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що Товариство, як суб'єкт господарювання, відповідно до положень ст. 55 Господарського кодексу України, реалізує свою господарську компетенцію на основі права власності на земельну ділянку площею 52,55 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на земельну ділянку серії ВН № 199249, виданого позивачу Вінницькою районною державною адміністрацією 24.03.2004 на підставі договору купівлі - продажу. Зазначена земельна ділянка розташована на території Ксаверівської сільської ради поза межами населеного пункту. Вказує, що загальними зборами учасників товариства 23.09.2008 з метою підвищення ефективності господарювання прийнято рішення про подальший розвиток підприємства шляхом ведення підсобного сільського господарства. Товариство є багатопрофільним підприємством, яке відповідно до Статуту може займатись різними видами діяльності.

Керівництво ТОВ Агрофірми "Серпанок" в порядку, передбаченому ст. 20 Земельного кодексу України, звернулось до Вінницької районної державної адміністрації з клопотанням від 26.09.2008 про надання згоди на зміну використання власної земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення та видачу Державного акту на право власності зі зміненим призначенням використання. Однак, розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації від 27.10.2008 №2062 "Про відмову у наданні дозволу на зміну цільового призначення земельної ділянки "з ведення товарного сільськогосподарського виробництва"на "ведення підсобного сільського господарства"на території Ксаверівської сільської ради, за межами населеного пункту товариству відмовлено у задоволені клопотання.

Позивач вважає, що вищевказане розпорядження є необґрунтованим, прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню, а клопотання про зміну використання земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення та видачу Державного акта на право власності зі зміненим призначенням використання, задоволенню.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 6 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ "Агрофірма "Серпанок"просить скасувати зазначені вище судові рішення як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ Агрофірма "Серпанок" зареєстровано як юридична особа Вінницькою районною державною адміністрацією 30.12.1999 та діє на основі Статуту підприємства, затвердженого зборами учасників товариства 14.09.2000.

07.10.2003 між Вінницькою районною державною адміністрацією та ТОВ Агрофірма "Серпанок" було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 52,55 га на території Ксаверівської сільської ради, цільове призначення якої –"ведення товарного сільськогосподарського виробництва", що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 24.03.2009 Серія ВН №199249.

Рішенням загальних зборах учасників ТОВ Агрофірми "Серпанок" від 23.09.2008 вирішено директору товариства, відповідно до положень п. 7.16 Статуту, звернутись до відповідних органів за погодженням використання земельної ділянки, якою володіє товариство на праві власності, для "ведення підсобного сільського господарства"в межах категорії земель сільськогосподарського призначення згідно чинного законодавства.

Товариство 26.09.2008 звернулося до Вінницької районної державної адміністрації з заявою про надання згоди на зміну використання земельної ділянки площею 52,55 га з "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва"на "для ведення підсобного сільського господарства"та видачу Державного акту на право власності із зміненим призначенням використання.

Розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації від 27.10.2008 №2062 товариству відмовлено у надані дозволу на зміну цільового призначення земельної ділянки з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення підсобного сільськогосподарського господарства, на території Ксаверівської сільської ради, за межами населеного пункту.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Даний перелік є вичерпним.

Згідно ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Частиною 3 вказаної статті Земельного кодексу України (2768-14) передбачено, що зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 N502 (502-2002-п) , зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.

Згідно п. 3 вказаного Порядку (502-2002-п) сільська, селищна, міська рада або районна держадміністрація розглядає заяву (клопотання) і в разі згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки дає дозвіл на підготовку проекту її відведення.

Пунктом 6 Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб (502-2002-п) , передбачено, що проект відведення земельної ділянки погоджується або перепогоджується з органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, а також підлягає державній землевпорядній експертизі, після якої замовник подає проектні матеріали відповідно до сільської, селищної, міської ради або до районної держадміністрації для прийняття рішення.

Рішення сільської, селищної, міської ради або відповідного органу виконавчої влади про зміну цільового призначення земельної ділянки є підставою для оформлення громадянину або юридичній особі державного акта на право власності на земельну ділянку із зміненим цільовим призначенням.

Статтею 22 Земельного кодексу України встановлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

В даному випадку позивачу було надано земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. З метою підвищення ефективності господарювання Товариством прийнято рішення про подальший розвиток підприємства шляхом ведення підсобного сільського господарства.

Таким чином, судами не було з’ясовано чи займається позивач вирощуванням сільськогосподарської продукції для внутрішніх потреб чи для реалізації працівникам, не перевірено чи має Товариство структурні підрозділи, які за приписами п. "г"ч.3 ст. 22 ЗК України займаються веденням підсобного сільського господарства.

Згідно ч.1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції даним вимогам не відповідають, що є порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому у відповідності до ст. 227 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Серпанок"–задовольнити частково.

Скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 6 квітня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року, а справу №2-а-1394/09/0270 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.