Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

Степашка О.І.

Шипуліної Т. М.

при секретарі судового засідання: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2009 року

та постанову Господарського суду Київської області від 12.06.2008 року

по справі № А18/255-08

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Регіонпродукт"

до Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Відкрите акціонерне товариство "Регіонпродукт" звернулось до суду з позовною заявою до Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.04.2008 року № 0033712310/0 та №0033722310/0.

Постановою Господарського суду Київської області від 12.06.2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2009 року у даній справі позов задоволено та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення з мотивів безпідставності їх прийняття.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено виїзну позапланову документальну перевірку ВАТ "Регіонпродукт" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2007 року, за наслідками якої складено акт від 24.03.2008 року № 131/23-2/32577712.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), в результаті чого виявлено заниження податку на додану вартість за листопад 2007 року на суму 114556,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2007 року на суму 69151,00 грн. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту ПДВ згідно податкових накладних, виданих ПП "Альфа-Буд Плюс" за виконання робіт, пов'язаних з демонтажем будівель згідно договору № 07/08 від 09.08.2007 року.

Контролюючим органом такий висновок зроблено на підставі того, що позивачем не було отримано дозвіл від місцевого дозвільного органу на виконання демонтажних робіт. А тому вказана діяльність не може розглядатися як господарська.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 160378,40 грн., з яких 114556,00 грн. –основний платіж та 45822,40 грн. –штрафні (фінансові) санкції; а також зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 69151,00 грн.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що у даному випадку у контролюючого орану не було підстав для донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ та зменшення суми бюджетного відшкодування, враховуючи наступне.

Судами встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з ПП "Альфа-Буд Плюс" на підставі договору постачання № 07/08, згідно якого останній зобов'язався виконати роботи, пов'язані з демонтажем будівель. Загальна вартість робіт за договором складає 3403000,00 грн., в тому числі ПДВ 567166,67 грн.

До складу податкового кредиту в листопаді 2007 року позивачем була включена сума 107902,60 грн., визначена на підставі відповідних податкових накладних, виданих ПП "Альфа-Буд Плюс". Спірні суми податку на додану вартість сплачені позивачем в ціні придбаного товару, що сторонами не заперечується.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Встановлено, що на момент здійснення перевірки податковий кредит позивача по господарським операціям з ПП "Альфа-Буд Плюс" був підтверджений податковими накладними, які мали всі необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

За вказаних обставин, правильними є також висновки судів, що будь-яке порушення суб'єктами господарювання законодавства щодо отримання документів дозвільного характеру може бути підставою для відповідальності таких осіб саме за таке порушення, а не для визначення суми податкового зобов'язання або зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2009 року та постанову Господарського суду Київської області від 12.06.2008 року по справі № А18/255-08 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала складена у повному обсязі 10.06.2011р.