Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої судді –Васильченко Н.В.

суддів : Цуркана М.І., Чалого С.Я., Калашнікової О.В., Черпіцької Л.Т.,

при секретарі Стасюк Р.О.

за участю представників позивача –Волошина О.І., ГПУ –Суходольського С.М.

розглянувши в судовому засіданні касаційні скарги заступника прокурора м.Києва та ТОВ "Аскоп-Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2008 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2009 р. у справі за позовом ТОВ "Аскоп-Україна" до Київської регіональної митниці, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, за участю Прокуратури м.Києва про визнання недійсним рішення, -

ТОВ "Аскоп-Україна" звернулося до суду з позовом до Митниці у якому просило визнати протиправними рішення відділу номенклатури та класифікації товарів Митниці від 10.11.2006 року № КТ-100-2211-06 про визначення коду товару та його скасувати, а також зобов’язати застосувати митну вартість за ціною договору щодо товарів які імпортуються (метод 1).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2008 р. частково задоволено позов. Визнано недійсним рішення Київської Регіональної Митниці MB 12-12-K/391 від 30.01.07р. про визначення митної вартості ввезеного Позивачем товару за резервним методом в розмірі 51510,00 грн. Застосовано митну вартість, заявлену Позивачем за ціною договору щодо товарів, які імпортуються /вартість операції/ (метод 1) при визначенні митної вартості товару "Пальмовий стеарин марки 'PRIME LAC"виробництва Індонезія, що імпортувався в Україну згідно Інвойсу № РО-63-2005 від 29.08.2006р. на підставі зовнішньоекономічного контракту № РО-1/05 від 20.12.2004р. і Додаткової угоди до нього №63 від 29.08.2006р. В іншій частинні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2009 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2008 р. змінено, викладено резолютивну частину рішення наступним чином: визнати недійним рішення відділу номенклатури та класифікації товарів Київської регіональної митниці про визначення коду товару від 10.11.2006 року № КТ-100-2211-06. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Судові рішення обґрунтовані тим, що рішення Київської Регіональної Митниці MB 12-12-K/391 від 30.01.07р. про визначення митної вартості ввезеного позивачем товару за резервним методом в розмірі 51510,00 грн. є необґрунтованим та безпідставним, не відповідає вимогам митного законодавства.

Не погоджуючись із прийнятими по справі судовими рішеннями, заступник прокурора м.Києва та ТОВ "Аскоп-Україна" подали касаційні скарги. Заступник прокурора м.Києва в касаційній скарзі просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2009 р. та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2008 р. скасувати, в позові відмовити. Разом з тим, ТОВ "Аскоп-Україна" в своїй касаційній скарзі просить судові рішення скасувати в частині та зобов’язати Головне управління Державного казначейства України у м. Києві повернути з державного бюджету суми надмірно сплачених податків і зборів. Касаційні скарги мотивовані невірним застосуванням судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційних скарг, колегія суддів вбачає підстави до задоволення касаційної скарги заступника прокурора м. Києва та залишення без задоволення скарги ТОВ "Аскоп-Україна".

Судами встановлено, що між Позивачем (покупець) та фірмою Гларн Інвест ЛЛП (Великобританія) (продавець) було укладено Контракт № РО-1/05, за яким продавець продає, а покупець купує окремими партіями рослинні масла, згідно додатків до контракту, що є його невід’ємними частинами. Згідно з Додатковою угодою № 63 від 29.08.06 до контракту № РО-1/05 від 20.12.2004 було передбачено, що у вересні 2006 року поставляється товар –пальмовий стеарин марки ‘РRIME LAC’виробництва Індонезія у кількості 1х 20 контейнерів, що містять 680 мішків по 25 кг нетто кожний, всього -1 700 кг нетто. Вартість партії товару –5 950 доларів США 29.08.06 продавцем було виставлено позивачу інвойс № РО-63-2005 за поставку пальмового стеарину марки ‘РRIME LAC’виробництва Індонезія у кількості 680 мішків на суму 5 950 доларів США. Позивачем було задекларовано придбаний товар та оформлено відповідно митну декларацію № 451441, копія якої містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що під час визначення митної вартості товару позивач керувався методом № 1. При цьому, в декларації в графі "Код товару"позивачем тимчасово було зазначено код № 1511901900 у зв’язку з виникненням у відповідача питань при класифікації поставленого позивачу товару. В цій декларації позивач у графі "Опис товару"зазначив пальмовий стеарин марки ‘РRIME LAC’виробництва Індонезія, тверда фракція без зміни хімічного складу для виробництва продуктів харчування.

Відповідно до експертного висновку № К-3732 від 28.09.07, складеного за результатами проведеної експертизи щодо визначення кодів товару згідно УКТ ЗЕД, встановлено, що пальмовий стеарин марки ‘РRIME LAC’в паперових мішках по 25 кг відповідає коду 1511901900 "Олія пальмова та її фракції, рафіновані або нерафіновані, але без зміни їх хімічного складу: - інші:-- тверді фракції:-- інші".

Рішенням відділу номенклатури та класифікації товарів Київської регіональної митниці про визначення коду товару від 10.11.2006 року № КТ-100-2211 задекларований позивачем товар визначено як пальмовий стеарин марки ‘РRIME LAC’виробництва Індонезія, тверда фракція без зміни хімічного складу було оформлено як пальмова олія марки ‘РRIME LAC’, піддана хімічній модифікації (інтертерифікації), з вмістом жирних вільних кислот 0,5 %, масою нетто 25 кг, без вмісту стабілізаторів, барвників та емульгаторів, для використання в харчовій промисловості, виробник Chew Oil Pte.ltd", Індонезія, за кодом з УКТ ЗЕД 1516209600.

30 січня 2007 року відповідачем було прийняте Рішення МВ 12-12-К/391, яким визначено митну вартість імпортованого позивачем товару в розмірі 51 510,00 грн. на підставі методу № 6, з посиланням на неможливість застосування усіх інших методів згідно приписів ст. 265 Митного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що митні органи розглянули документи, які надавалися позивачем для митного оформлення товару з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товару за УКТЗЕД, відібрали зразки товару та направили їх до Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи. За результатами проведених лабораторних досліджень були зроблені відповідні висновки, які й дали підстави для зміни коду товару.

Відповідно до ст. 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Тобто, остаточне питання правильності класифікації та кодування товару вирішується саме митним органом після митного огляду товару.

Згідно частини 1 статті 265 МК, митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Відповідно до статті 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість), 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень постанов Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" (339-2008-п) та від 20 грудня 2006 року № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" (1766-2006-п) дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов’язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару з послідовним застосуванням попередніх п’яти, як це встановлено частиною 5 статті 266 МК та обґрунтування неможливості їх застосування підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, вірно встановили характер спірних правовідносин, але невірно застосували норми матеріального права до їх вирішення, що потягло за собою прийняття незаконного рішення.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 229, 232 КАС України, колегія суддів –

Касаційну скаргу ТОВ "Аскоп-Україна" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2008 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2009 р. скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки передбачені ст. 237 - 239-1 КАС України.