Вищий адміністративний суд України у складі:

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2010 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітек Транс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання дій протиправними, -

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2010 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітек Транс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання дій протиправними –відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2010 року та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітек Транс" задоволені. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 12.07.2010 року №0005162312/0 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ітек Транс" податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 4954331,50 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2010 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції обставини справи були з'ясовані не повно, при прийнятті рішення не враховані всі докази, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим неправильно були застосовані норми матеріального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Ітек Транс"на виконання листа ГСУ МВС України № 13/4-1937 від 17.02.2010 року, яким проводиться досудове слідство відносно посадових ociб ТОВ "Влас-Тех-Обладнання". В ході досудового слідства була проведена виїмка документів ТОВ "Ітек Транс"по взаємовідносинах з ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"та проведена почеркознавча експертиза, на вирішення якої було поставлене питання, чи підписувались документи (акти виконаних poбіт, звіти комісіонера) зi сторони ТОВ "Влас-Тех-Обладнання" директором товариства - ОСОБА_6 Згідно з висновком експерта ГУ МВС України в м. Києві НДЕКЦ № 69 від 15.02.2010 року підписи від імені директора ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"виконані іншою особою. В зв'язку з цим Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва договори між ТОВ "Ітек Транс"та ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"визнані нікчемними, в результаті чого позивачу визначено податкові зобов'язання, які складаються з сум податкового кредиту по операціям з його контрагентом.

Між ТОВ "Ітек Транс"та ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"було укладено ряд договорів, а саме: договори оренди № А-10 від 01.08.2008 року, оренди № А-11 від 01.08.2008 року, оренди № А-12 від 01.08.2008 року та договір комісії № 1-РВ від 01.08.2008 року.

За договором оренди № А-10 від 01.08.2008 року ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"(Орендодавець) передає, а ТОВ "Ітек Транс"(Орендар) приймає в тимчасове користування залізничні полувагони, номера, кількість та місце передачі яких зазначаються в актах приймання-передачі, які є невід'ємною частиною договору. Вагони були передані за актом приймання-передачі від 01.08.2008 року в кількості 57 одиниць.

Предметом договору оренди № А-11 від 01.08.2008 року є залізничні цистерни моделі 15-1566 в кількості 5 одиниць, які були передані в користування ТОВ "Ітек Транс"за актом приймання-передачі від 01.08.2008 року.

За договором оренди № А-12 від 01.08.2008 року ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"(Орендодавець) передає, а ТОВ "Ітек Транс"(Орендар) приймає в тимчасове користування залізничні цистерни в кількості 152 одиниць та які фактично передані Позивачу на підставі акта приймання-передачі № 1 від 01.08.2008 року.

Відповідно з умовами договору комісії № 1-РВ від 01.08.2008 року ТОВ "Ітек Транс"(Комісіонер) зобов'язується за дорученням ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"(Комітента) від свого імені та за рахунок Комітента укласти договір з Вагонним депо Купянськ Південної залізниці на проведення деповського ремонту напіввагонів в кількості 57 одиниць.

Всі документи, оформлені в рамках виконання договорів оренди № А-10 від 01.08.2008, оренди № А-11 від 01.08.2008, оренди № А-12 від 01.08.2008 року, комісії № 1-РВ від 01.08.2008 року, в тому числі податкові накладні, оформлені належним чином, мають необхідні реквізити, підписані директором товариства та скріплені печаткою товариства.

Зобов'язання за договорами виконувались сторонами належним чином, що підтверджується актами звірки, банківськими виписками, також висновками акту перевірки.

Проведена досудовим слідством почеркознавча експертиза не може бути підставою визнання договорів оренди № А-10 від 01.08.2008 року, оренди № А-11 від 01.08.2008 року, оренди № А-12 від 01.08.2008 нікчемними у зв'язку з тим, що директор ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"підтвердив, що всі договори та документи, оформлені в рамках виконання цих договорів (акти приймання-передачі, акти виконаних робіт, звіти комісіонера), а також податкові накладні, складені за даними договорами за період з 01.01.2009 —01.02.2010 рр., були підписані ним особисто, а також повідомив про те, що судових рішень стосовно визнання ТОВ "Влас-Тех-Обладнання" підприємством, яке має ознаки фіктивності, не існує, зразків підпису для проведення почеркознавчої експертизи в рамках розгляду кримінальної справи № 24-85 він не надавав, тому не відомо, яким чином було ідентифіковано його підпис.

Почеркознавча експертиза проводилась не самих договорів, а документів на виконання договору, яких саме з акту перевірки не вбачається. Як вбачається із акту перевірки, оригінали договорів оренди № А-10 від 01.08.2008 року, оренди № А-11 від 01.08.2008 року, оренди № А-12 від 01.08.2008 року, договору комісії № 1-РВ від 01.08.2008 року, укладених між ТОВ "Ітек Транс"та ТОВ "Влас-Тех-Обладнання", до перевірки не надавались (стор. 9 акту перевірки), виїмка оригіналів цих договорів ГСУ МВС України не проводилась.

Відповідно із ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Двосторонні договори є правочинами.

Виходячи з аналізу ст.ст. 11, 202 ЦК України акти виконаних робіт, звіти комісіонера, податкові накладні не є правочинами (договорами), а є документами, складеними на виконання договору. В законодавстві відсутні норми, які б встановлювали недійсність правочину, якщо документи на виконання договору підписані не уповноваженою на це особою.

Відповідно із ст. 204 ЦК України правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частина друга ст. 215 ЦК України встановлює, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок суду апеляційної інстанції про безпідставність посилання відповідача на ст. 228 ЦК України, в акті перевірки відсутні будь-які докази, які б вказували на невідповідність договорів позивача актам цивільного законодавства.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Відповідно ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (z0250-97) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за N 250/2054 (z0250-97) , платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судом апеляційної інстанції зроблено вірний висновок, що позивачем доведено, що отримані від ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"послуги з оренди вагонів були реальними та отримані вагони в подальшому були використані в господарській діяльності позивача з метою отримання прибутку.

Ведення бухгалтерського обліку в ході невиїзної перевірки ДПІ у Шевченківському районі не проводилось, порушень ведення бухгалтерського обліку в акті не встановлено.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка діяльності ТОВ "Ітек Транс"за період з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року. За результатами перевірки, був складений акт №3873/23-03/33552133 від 20.10.2010 року.

Операції за договорами оренди № А-10 від 01.08.2008 року, оренди № А-11 від 01.08.2008 року, оренди № А-12 від 01.08.2008 підпадають під перевіряємий період.

З висновків акту № 3873/23-03/33552133 від 20.10.2010 року стосовно правильності формування валового доходу та валових витрат товариства, повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток, визначених в розділі 3.1 акту на стор. 3-12, слідує, що порушень при формуванні валових доходів підприємства за договорами оренди № А-10 від 01.08.2008 року, оренди № А-11 від 01.08.2008 року, оренди № А-12 від 01.08.2008 року не встановлено, тобто податковим органом підтверджено, що вагони, які були отримані від ТОВ "Влас-Тех-Обладнання", використовувались позивачем в його господарській діяльності та витрати на оренду вагонів були правомірно віднесені позивачем до складу його валових витрат.

Стосовно повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року перевіркою не встановлено його заниження або завищення.

До матеріалів справи також приєднані інші докази в підтвердження реальності спірних господарських операцій, які судом першої інстанції до уваги не прийняті.

Відповідно із ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні. Предметом спірних договорів оренди є залізничні вагони, номери яких та станції передачі були визначені в актах приймання-передачі вагонів, наданих до позовної заяви. Листом Головного інформаційно-обчислювального центру Укрзалізниці № ПОЦ-36/376 від 10.09.2010 та наданих до листа дислокацій вагонів, які є предметом договорів оренди № А-10 від 01.08.2008, № А-11 від 01.08.2008, № А-12 від 01.08.2008, підтверджується факт реальної передачі вагонів для ТОВ "Ітек Транс".

Також, з наданого ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"на прохання позивача договору оренди № 02/0808 від 01.08.2008 та актів приймання-передачі вагонів за вказаним договором, простежується, що вагони ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"отримувало у власників та передавало в оренду ТОВ "Ітек Транс"також 01.08.2008.

З матеріалів справи вбачається, що ті самі вагони використовувались позивачем або для надання транспортно-експедиційних послуг або здавались в суборенду.

В матеріалах справи також знаходяться регістри бухгалтерського обліку, за якими відображались операції з ТОВ "Влас-Тех-Обладнання", виписки з банківських рахунків, з яких проводились розрахунки з контрагентом.

Таким чином, судом першої інстанції безпідставно не були взяті до уваги та не була дана оцінка вищезазначеним доказам.

Відповідно з ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язок в адміністративних справах щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, доводи, викладені податковим органом в акті перевірки та під час розгляду справи, про відсутність реального характеру операцій за спірними договорами оренди ніякими доказами не підтверджено.

Колегія суддів вважає, що проведена досудовим слідством експертиза від 15.02.2010 року не може бути використана в якості належного доказу на підставі ч. 3 ст. 70 КАС України в зв'язку з тим, що з матеріалів кримінальної справи простежується, що експертиза була проведена без повідомлення сторін, посадові особи сторін знаходились в статусі свідків, не вбачається, яким чином проводилась ідентифікація підпису ОСОБА_6, відсутні матеріали, які свідчать про відібрання зразків підпису, тобто гарантовані Конституцією права на захист були порушені.

Крім того, колегія суддів вважає, що порушення, допущені одним платником податків за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість"та статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Тобто, податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит від дій чи бездіяльності його контрагентів.

Згідно з ч. 2 ст. 527 ЦК України кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків не пред'явлення такої вимоги. Виходячи з аналізу цієї статті сторона, яка звернулась з таким запитом до сторони, підписи якої ставляться під сумнів, звільняється від ризику, тобто наслідків підписання документів особою без відповідних повноважень.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку підприємств та організацій України є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після ії закінчення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складення; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Разом з тим, законодавець відсутність будь-якого з наведених вище реквізитів, некоректне або невірне заповнення реквізитів, не пов'язує з визнанням його не чинним, недійсним, тощо.

Дослідження повноти заповнення первинних документів - актів виконаних робіт, що оформлювались в рамках спірних договорів оренди, в цілях їх відображення в бухгалтерському обліку позивача показало, що вони складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) . Всі передбачені законом реквізити є в наявності.

Згідно з п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

ТОВ "Ітек Транс"за період з 01.01.2009 року по 01.02.2010 року було віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за договорами оренди № А-10 від 01.08.2008 року, оренди № А-11 від 01.08.2008, оренди № А-12 від 01.08.2008 на підставі отриманих від ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"податкових накладних. Податкові накладні виписані на підставі актів виконаних робіт, складених за відповідний період. Таким чином, ТОВ "Ітек Транс"податковий кредит визначило відповідно з умовами договорів та нормами законодавства, який підтверджений відповідними податковими накладними, оформленими належним чином і наданими до перевірки.

Крім того, в матеріалах справи знаходяться податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"за період з січня 2009 року по січень 2010 року, з яких вбачається, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість, які виникали у ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"за податковими накладними, оформленими в рамках спірних договорів, відображались належним чином в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Частина перша ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно із ст. 204 ЦК України правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частина друга ст. 215 ЦК України встановлює, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). В такому випадку визнання такої угоди недійсною судом не вимагається.

Також відповідно ст. 234 ЦК України фіктивним вважається правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно із ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 228 ЦК України встановлюються правові наслідки правочину, який порушує публічний порядок, відповідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції, що відповідач, при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення, не міг керуватися тільки висновками почеркознавчої експертизи відносно нікчемності договорів, його позиція про те, що спірні договори порушують публічний порядок, не відповідають актам цивільного законодавства, а також моральним принципам суспільства, не підкріплена належними доказами.

Погоджуючись з судом апеляційної інстанції колегія суддів касаційної інстанції вважає, що ТОВ "Ітек Транс"податковий кредит визначено відповідно з умовами договорів та нормами законодавства, який підтверджений відповідними податковими накладними, оформленими належним чином і наданими до перевірки, а судом першої інстанції були невірно застосовані норми п.п. 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , а вимоги ТОВ "Ітек Транс" є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.