Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

Бим М.Є.

Леонтович К.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2009 року у справі за позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про визнання недійсним рішення,-

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2009 року, позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано рішення Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 05.04.07 №143.

На рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга, у якій Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова просить ухвалені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням № 143 від 05.04.2007 року УІІФУ в Київському районі м. Харкова до позивача були застосовані штрафні санкції в сумі 243773, 35 грн. та нарахована пеня в сумі 19502, 11 грн. на підставі п. 2 ч. 9 ст. 101 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасні перерахування) страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно п. 6 ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійні страхування"від 09.07.03 р. № 1058-ІУ страхові внески страхувальниками нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Позивачем в установленому порядку подані до відповідача розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за січень 2007 року. В наданих розрахунках позивачем були зазначені нараховані страхові внески.

Оплату страхових внесків за вказаний період підприємство позивача проводи одночасно з одержанням коштів на оплату праці, що підтверджується наданими банківськими документами, платіжними дорученнями. Дані сплати проводились пізніше 20 числа місяця, що настає за звітнім.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"та п. 5.1.6. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 р. № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2003 р. № 64/8663 (z0064-04) , платники сплачують страхові внески одночасно з одержанням коштів на оплату праці, у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів.

Згідно ч. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі, або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому, фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-який цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Судова колегія погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо того, що виконання страхувальником обов'язку щодо сплати страхових внесків залежить від факту отримання коштів на оплату праці (виплату доходу), оплата праці є першочерговою щодо сплати страхових внесків.

У випадках, коли протягом 20 календарних днів із дня закінчення базового періоду страхувальник фактично не отримав кошти на оплату праці(виплати доходу), останній (страхувальник) не може мати обов'язку по оплаті страхових внесків саме до моменту отримання коштів на оплату праці (виплату доходу), оскільки відсутній факт отримання вказаних коштів, що унеможливлює дотримання страхувальником порядку сплати страхових внесків, встановленого ч. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до п. 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"у разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків, зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів вважає, що оскільки позивач отримував кошти на оплату праці пізніше 20 числа місяця наступного за звітнім, то він не міг та не мав обов'язку сплатити страхові внески до 20 числа місяця наступного за звітнім, як про це зазначає відповідач.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач виконав свій обов'язок зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування одразу з отриманням коштів в установі банку, як того вимагає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи порушено норми процесуального права.

Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.