Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Конюшка К.В.

суддів: Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Леонтович К.Г.

Харченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2008 року

у справі № А-20/93 (№ 22-а-1493/08)

за позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

про скасування податкової вимоги

У березні 2007 року фізична особа –підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування першої податкової вимоги від 16.03.2007 року.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2008 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.01.2004 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради ОСОБА_1. було зареєстровано в якості фізичної особи-підприємця.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 30.11.2006 року визначено, що ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва –фізичних осіб на території Івано-Франківської міської ради за надання юридичних послуг складає 200 грн. на місяць.

Станом на 15.03.2007 року в картці особового рахунку позивача утворився податковий борг у сумі 120 грн.

16.03.2007 року податковим органом було винесено першу податкову вимогу про необхідність сплати вказаного боргу у розмірі 120 грн.

Статтею 2 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва"визначено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 року № 599 (z0752-99) підставою для видачі Свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до цього Порядку та платіжного документа (квитанція, копія платіжного доручення з відміткою банківської установи) про сплату (перерахування) єдиного податку за період не менше ніж календарний місяць. Заява має бути подана не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу, з якого він обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви.

Пункт 5 форми Заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (додаток № 1 до вказаного Порядку (z0752-99) ) містить припис про підтвердження платником факту обізнаності щодо граничного щомісячного терміну сплати єдиного податку та суми єдиного податку, належної до щомісячної сплати.

Колегія суддів зазначає, що з отриманням Свідоцтва про сплату єдиного податку платник цього податку підтверджує свій обов’язок по сплаті податку в установлений строк та в установленому розмірі, що безспірно свідчить про узгодженість суми податкового зобов’язання.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про правомірність, у даному випадку прийняття та надіслання позивачу першої податкової вимоги щодо необхідності сплати податкового боргу у розмірі 120 грн.

Отже, оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне на підставі статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську задовольнити.

Постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2008 року у даній справі скасувати.

Прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України (2747-15) .