К-15570/09-С Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - 31.05.2011 Прийняття

Приватне підприємство "Нафтатранссервіс" звернулось до суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 20.01.2006р. №0000122140/0, №0000132140/0, від 30.03.2006р. №0000122140/1, №0000132140/1.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2009 року у даній справі позов задоволено та визнано недійсними спірні податкові повідомлення-рішення з мотивів безпідставності їх прийняття.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.01.2006р. СДПІ у м. Кривому Розі були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000122140/0 яким визначено податкове зобов’язання ПП "Нафтатранссервіс" з податку на прибуток в сумі 302283грн., в тому числі: 201522грн. –основний платіж та 100761грн. –штрафні санкції;

- №0000132140/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 197223грн. 50коп., з яких: 131482грн. - основний платіж, 65741грн. - штрафні санкції.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень були акт від 12.01.2006р. №3/08-07-009/30442560 "Про результати виїзної планової комплексної документальної перевірки ПП "Нафтатранссервіс" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) за період з 01.10.2003р. по 30.09.2005р.", а також акт від 29.03.2006р. №6608-07-31030442560 "Про результати виїзної позапланової комплексної документальної перевірки ПП "Нафтатранссервіс" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) за період з 01.10.2003р. по 30.09.2005р.".

Перевірками встановлено порушення:

- пп.1.20.1 п.1.20, п.п.1.31, 1.32 ст.1, пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.7.4.1, 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ) ПП "Нафтатранссервіс" допущено заниження скоригованого валового доходу за період з 01.10.2003р. по 30.09.2005р. на загальну суму 770694грн., в т.ч. за рахунок безоплатно наданих покупцям транспортних послуг в розмірі 722876,95грн., збитку від операцій з продажу нафтопродуктів пов’язаним особам за цінами, що є нижчими цін їх придбання на 37996,56грн. та збитку від операцій з надання в оренду автозаправної станції пов’язаним особам за цінами, що є нижчими ціни придбання на 9820,18грн.;

- п.п.4.1, 4.2 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) підприємством в період з 01.10.2003р. по 30.09.2005р. до складу податкових зобов’язань не включались суми ПДВ, які повинні бути нараховані на вартість товарів (робіт, послуг) наданих безоплатно або з товарів, проданих нижче звичайних цін на загальну суму 131482грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.03.2006р. №0000122140/1 та №0000132140/1 якими були визначені нові строки сплати податкових зобов'язань.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

У відповідності з п. 1.23 Закону № 334/94-ВР (334/94-ВР) безоплатно наданими товарами (роботами, послугами) є:

товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;

роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;

товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Водночас, у відповідності з п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318 (z0027-00) , витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):

витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;

витрати на ремонт тари;

оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

витрати на передпродажну підготовку товарів;

витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

За змістом Методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 22 травня 2002 р. № 145 (v0145569-02) , до складу витрат торговельної діяльності належать витрати підприємств, що здійснюють таку діяльність, які виникають у процесі руху товарів.

Витрати на збут, п. 24 Рекомендацій (v0145569-02) , групують за статтями: до статті 3.7 відносять:

1) витрати на оплату послуг сторонніх підприємств, пов'язаних з перевезенням товарів (збори за подання вагонів, зважування вантажів тощо) за договірною ціною або тарифами;

2) витрати на перевезення товарів (продукції) власним транспортом за собівартістю перевезень, до яких включають:

3) вартість матеріалів, використаних на обладнання транспортних засобів;

4) оплату за обслуговування під'їзних шляхів і складів не загального користування, уключаючи виплату залізницям відповідно до укладених угод;

5) витрати на пересилання товарів поштою (оплата згідно з тарифами, страховий збір за оцінку, вартість пакувальних матеріалів, повідомлень про вручення відправлень тощо).

Крім того, у відповідності з пп. 5.2.1 Закону №334/94-ВР (334/94-ВР) , до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як встановлено контролюючим органом, власні та орендовані вантажні автомобілі використовуються позивачем виключно для доставки покупцю власного товару.

Враховуючи викладене, ПП "Нафтатранссервіс" правомірно відносило до витрат на збут витрати, пов’язані з доставкою нафтопродуктів покупцям і такі витрати враховувались в ціні нафтопродуктів.

Отже, висновок відповідача про заниження підприємством валового доходу на суму безоплатно наданих транспортних послуг у розмірі 722 876,95 грн. є помилковим.

Як правильно встановлено судами з посиланням на висновки судово-економічної експертизи №1125/1126 від 27.09.2007р., відсутність заниження податку на прибуток у вказаній сумі, дозволяє стверджувати і про відсутність порушення позивачем п.4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" у вигляді заниження ПДВ в розмірі 124188грн.

З огляду на приписи пп. 1.20.1 Закону №334/94-ВР (334/94-ВР) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

У відповідності з пп. 1.20.8 цього Закону №334/94-ВР (334/94-ВР) обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом (334/94-ВР) , покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Судами обґрунтовано зазначено, що внутрішній ринок нафти і нафтопродуктів (обсяги, ціноутворення) є досить чутливим до коливань на зовнішніх ринках нафти, оскільки в значній мірі залежить від постачання російської нафти та від імпорту нафтопродуктів. Важливим чинником функціонування внутрішнього ринку є економічна ситуація в країні, яка формує пропозиції та попит на нафтопродукти. Ринок також чутливо реагує на сезонні коливання попиту, пов'язані з сільгоспвиробництвом. Коливання цін на нафтопродукти на внутрішньому ринку України відповідає світовій ціновій кон'юнктурі, що не досліджувалось фахівцями контролюючого органу в ході документальної перевірки.

Отже, якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна (визначена сторонами договору) відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Стосовно збитків отриманих від операцій з надання в найом автозаправної станції.

Відповідно до пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону №334/94-ВР при визначені звичайної ціни, зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки.

Встановлено, що орендар автозаправної станції здійснює реалізацію нафтопродуктів, придбаних виключно у позивача, виступаючи таким чином дистриб'ютором останнього.

Крім того, діючим законодавством поняття звичайної ціни не пов'язується пропорційно питомій вазі суми валових витрат та амортизаційних відрахувань.

З урахуванням викладеного, відсутні і правові підстави для визначення податкових зобов'язань по ПДВ по операціях з безоплатного надання послуг, та застосування звичайної ціни по операціях з пов'язаними особами.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2009 року та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2008 року по справі № А27/73 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.