Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Калашнікової О.В. (головуюча)

Васильченко Н.В.

Леонтович К.Г.

Черпіцької Л.Т.

Цуркана М.І.

секретар судового засідання –Носадча О.Е.

за участю представника відповідача –Писанки А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ЗАТ "Виробниче об’єднання "Конті"на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Виробниче об’єднання "Конті"до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства в Донецькій області про визнання недійсними картки відмови та рішення, стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, -

В жовтні 2010 року ЗАТ "Виробниче об’єднання "Конті"звернулося до суду з позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства в Донецькій області про визнання недійсними картки відмови та рішення, стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість.

В позові зазначало, що 02.10.2009 року через свого митного брокера - Закрите акціонерне товариство "Укрсервіс" подало до Східної митниці декларацію митної вартості № 700000005/9/010834, якою задекларувало імпорт товару-мигдалю каліфорнійського у кількості 4014,36 кг. за ціною 5,30 доларів США за 1 кг. на загальну митну вартість 21276,11 доларів США або 170400,35 грн. за курсом НБУ. Товар був ввезений на територію України на виконання контракту № Kart-2009 від 10.09.2009 року, укладеного між ЗАТ "ВО "Конті" та компанією постачальника sky B.V.". Підставою для здійснення дій митного брокера є договір доручення № 1740-04.3 від 20.12.2005 року, укладений між позивачем та декларантом.

Відповідач 1 –Східна митниця, відмовив в прийнятті вантажної митної декларації №700000005/9/010834, в підтвердження чого надав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/9/020507 від 05.10.2009 року. В обґрунтування відмови Відповідач посилався на неподання додаткових документів згідно із вимогами ст.11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 (1766-2006-п) .

05.10.2009 року позивачем було отримане рішення митного органу про визначення митної вартості товарів до декларації митної вартості №700000024/2009/000659/1 від 05.10.2009 року. Даним Рішенням відділ контролю митної вартості відповідача самостійно визначив митну вартість товару, що ввозиться, а саме встановив її на рівні 6,10 доларів США за 1 кг. З метою недопущення простою виробництва та збитків позивач був змушений збільшити митну вартість заявленого до розмитнення товару та надати 05.10.2009 року відповідачу нову декларацію про визначення митної вартості товару –за ціною 6,10 доларів США за 1кг. відповідно до рішення митного органу про визначення митної вартості.

На підставі цього рішення про визначення митної вартості, починаючи з 05.10.2009 до 20.01.2010 року, Позивач при ввезенні вказаного товару декларував його митну вартість за ціною 6,10 доларів США за 1кг.

Позивач зазначає, що відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою КМУ від 20.1.2006 № 1766 (1766-2006-п) він надав Відповідачу-1 повний та достатній комплект документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, проте Відповідач -1 неправомірно видав картку відмови у митному оформленні товару та прийняв рішення про визначення його митної вартості.

Вважає, що дії відповідача з відмови у прийнятті вантажної митної декларації є протиправними, рішення про визначення митної вартості прийнято безпідставно та є незаконним. Просить також стягнути з Державного бюджету надмірно сплачену суму податку на додану вартість, яку він вимушений був сплатити за рішенням про визначення митної вартості.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року постанову суду першої інстанції скасовано, в задоволені позову відмовлено.

Непогоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ЗАТ "Виробниче об’єднання "Конті"подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, представника відповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі. Суд касаційної інстанції не може розглядати позовні вимоги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені у суді першої інстанції.

По справі судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

В межах зовнішньоекономічного контракту від 10.09.2009 року № Kart-2009, укладеного з "Kartofsky B.V.", позивачем на митну територію був ввезений вантаж: мигдаль каліфорнійський.

Також встановлено, що 02.10.2009 року позивач, через свого митного брокера - закрите акціонерне товариство "Укрсервіс", подав до Східної митниці декларацію митної вартості № 700000005/9/010834, якою задекларував імпорт товару - мигдалю каліфорнійського у кількості 4014,36 кг. за ціною 5,30 доларів США за 1 кг на загальну вартість 21276,11 доларів США або 170400,35 грн. за курсом НБУ. У зв'язку з ненаданням повного пакету додаткових документів, 05.10.2009 року Східною митницею самостійно була проведена митна оцінка товару за 3-м методом визначення митної вартості відповідно до статей 266, 269 Митного кодексу України та винесено Рішення про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000659/1 від 05.10.2009 року, яким підвищена митна вартість товару - до 24487,60 доларів США, тобто до ціни 6,10 доларів США за 1 кг мигдалю каліфорнійського.

Відмовляючи в задоволенні позову та скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що декларантом не були надані запитувані документи, а Східною митницею відповідно до ст. 265 МК України, п.14 Порядку було визначено митну вартість спірного товару на підставі наявних відомостей згідно з законодавством.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з різницею задекларованої митної вартості товару у порівнянні з рівнем митної вартості подібних товарів митне оформлення яких здійснено та на виявлені неточності в поданих для підтвердження митної вартості документах, митний орган у відповідності до ст. 45, 88, ч.2 ст. 264 МК України, п.11 Порядку, запропонував декларанту позивача для підтвердження задекларованої ним митної вартості надати додаткові документи. Про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, декларант Позивача був повідомлений 02.10.2009 року, про що свідчить запис на зворотному боці декларації митної вартості. Однак, стосовно надання додаткових документів декларант зазначила про недоцільність їх надання, оскільки митному органу надано достатньо документів для застосування першого методу визначення митної вартості.

Порядок декларування митної вартості товарів при їх ввезенні в Україну регулюється статтями 259- 273 Митного кодексу України (МК України) та Постановою КМУ "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження" від 20 грудня 2006 року № 1766 (1766-2006-п) (Порядок № 1766).

Відповідно до частин першої та другої статті 258 МК України Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За правилами статті 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Судами встановлено, що Митницею самостійно визначено митну вартість товару з використанням третього методу - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а саме за ціною, за якою позивач імпортував аналогічний товар за тим самим контрактом за місяць до подання спірної декларації.

Колегія суддів вважає обґрунтованим сумнів митного органу щодо достовірності задекларованої митної вартості товару та можливості її визначення з використанням першого методу, оскільки заявлена позивачем митна вартість товару під час митного контролю товару за контрактом є нижчою у порівнянні із рівнем цін на аналогічний товар, ввезений на митну територію України позивачем.

Виходячи з цього, пропозиція Митниці надати додаткові відомості для підтвердження задекларованої митної вартості є доречною та такою, що ґрунтується на вимогах законодавства.

Так, за правилами пункту 11 Порядку № 1766 (1766-2006-п) для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу". Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Оскільки позивачем не надано жодних документів, запитуваних митним органом, колегія суддів вважає, що відповідач дійшов правильного висновку про неможливість застосування першого методу визначення митної вартості за ціною контракту, та обґрунтовано застосував третій метод за ціною на аналогічні товари, які, до того ж, ввезені тим же суб’єктом.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про обов’язковість подання позивачем додаткових документів на вимогу митниці, і, відповідно, про правомірність відмови останньої у митному оформленні товару та самостійного визначення його вартості.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ЗАТ "Виробниче об’єднання "Конті"залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.