Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Голубєвої Г.К., Островича С.Е., Рибченка А.О., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання Титенко М.П.,

за участю представників: позивача Єфименко Н.О.,

відповідача Руденко Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2009 року по справі № 2-а-34724/08/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарлеп-Телеком-Холдинг"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2009 року по справі № 2-а-34724/08/0570 позов Закритого акціонерного товариства "Фарлеп-Телеком-Холдинг" (далі –позивач, товариство) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі –відповідач, орган податкової служби) про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2008 року № 0000271321/0/14023/10/15-16-23/4, від 25.06.2008 року № 0000271321/1/2227/10/15-16-23/4, від 10.09.2008 року № 0000631321/2/32655/1015-16-23/4, № 0000421321/2/32656/10/15-16-23/4, № 0000641321/0/32657/10/15-16-23/4, від 25.11.2008 року № 000063131322/3/42215/10/15-16-23/4, задоволено частково. Визнано частково недійсними податкові повідомлення-рішення від 10.09.2008 року № 0000631321/2/32655/1015-16-23/4, від 25.11.2008 року № 000063131322/3/42215/10/15-16-23/4 в частині визначення податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму -2 467 544,60 гри., з яких за основним платежем -1722 428 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 745 116,60 грн. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 10.09.2008 року № 0000421321/2/32656/10/15-16-23/4, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3987 грн. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 10.09.2008 року № 0000641321 /0/32657/10/15-16-23/4, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі –701804,50 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій орган податкової служби подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати їх, оскільки вважає, що рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що органом податкової служби за результатами планової виїзної перевірки товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2007 складено акт від 04.04.2008 року.

Під час перевірки відповідачем встановлено, що акти здачі-прийняття робіт по взаємовідносинам позивача з ЗАТ "Фарлеп-Інвест" не містять такий обов'язковий реквізит, як зміст та обсяг господарської операції та її вимірники, що є порушенням вимог Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) (далі – Закон №996-ХІV (996-14) ) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (z0168-95) , зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704 (z0168-95) .

На підставі зазначеного акту прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та нараховані штрафні санкції.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності, та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94) визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, валові витрати можуть бути підтверджені документом, який засвідчує фактичне отримання, результатів робіт, послуг (у випадку, якщо оплата робіт, послуг здійснюється після їх надання).

Висновками судово-економічної експертизи № 1280/24 від 23.06.2009 року встановлено, що всі спірні, господарські операції відображені, в бухгалтерському обліку правильно, тобто, з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Судами зазначено, що письмові докази, а також висновки експерта, спростовують висновки органу податкової служби щодо відсутності первинних документів, які обумовили формування валових витрат, та підтверджують правильність їх формування позивачем.

Що стосується суми амортизаційних відрахувань у розмірі 103240,07 гри., судами зазначено наступне.

Перевіркою встановлено порушення товариством п.1 розділу II Перехідних положень Закону України від 01.07.2004 №1957-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " (1957-15) , а саме: товариством завищено суму амортизаційних відрахувань. Як зазначено в акті перевірки, позивачем амортизація витрат на поліпшення (добудову) основних фондів (кабельних ліній), споруджених до 01.01.2004 здійснювалась за підвищеною нормою - 2%, що призвело до значного зменшення податкового зобов'язання.

Відповідно до ст. 8 Закону № 334/94 під терміном "амортизація"основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення, витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення: самостійне виготовлення основних, фондів для власних виробничих потреб, включаючи, витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів: капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення, землі.

Згідно з п.п. 8.2.1 та 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону № 334 під терміном "основні фонди"слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група і - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої.

Відповідно до п.п. 8.3.4 п. 8.3 ст. 8 зазначеного Закону облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться по кожній окремій будівлі, споруді або їх структурному компоненту та в цілому по групі 1, як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи.

Таким чином, амортизації підлягають витрати на придбання, основних фондів, самостійне виготовлення основних фондів, проведення всіх видів ремонтів, реконструкції, модернізації та інших, видів поліпшення основних фондів.

Відповідно до розділу II Перехідних положень Закону України від 01.07.2004 "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " (1957-15) норми амортизаційних відрахувань, зазначені у ст. 8 Закону № 334 для основних фондів груп 1, 2 і З, застосовуються щодо витрат, понесених, (нарахованих) платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і З, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів. Амортизація витрат, понесених, (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням, основних фондів груп І, 2 і 3 до 1 січня 2004 року, здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 1 січня 2004 року. При цьому для цілей податкового обліку платники податку зобов'язані вести окремий облік витрат, понесених у зв'язку з придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 1 січня 2004 року.

Підпунктом 1.18.2 п. 1.18 ст. 1 Закону № 334 визначено, що фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Передання основних фондів у фінансовий лізинг для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому лізінгоутримувач (орендар) збільшує відповідну групу основних фондів на суму вартості придбаних об'єктів фінансового лізингу за наслідками податкового періоду, в якому відбувається таке передання.

Із аналізу зазначених норм чинного законодавства, та враховуючи встановлені в судах попередніх інстанцій фактичні обставини, суди дійшли вірного висновку, що оскільки витрати на придбання основних фондів за цими договорами, понесені позивачем після 01.01.2004 року, то застосування позивачем норм амортизації у розмірі 2% до витрат на придбання кабельних ліній за договорами фінансового лізингу, здійсненим після 01.01.2004 року, є обґрунтованими.

Зазначене також підтверджується висновками судово-економічної експертизи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що прийняті за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд,-

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2009 року по справі № 2-а-34724/08/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239 КАС України.