К-34149/09-С Про скасування податкових повідомлень щодо донарахування суми ввізного мита та штрафних санкцій - 31.05.2011 Прийняття

за участю представників: ТОВ "Хенкель Україна" Федоренка О.В., Кляшторного С.С., Київської регіональної митниці Маньковської К.Е., правонаступника інформаційного моніторингу Державної митної служби України –Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків тта протидії корупції Коропа О.В.,

розглянувши в судовому засідання в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Київської регіональної митниці Державної митної служби України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2009 року у справі №7/283 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хенкель Україна" до Київської регіональної митниці Державної митної служби України, третя особа Департамент аналітичної роботи та інформаційного моніторингу Державної митної служби України про визнання нечинними податкових повідомлень, -

У квітні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Хенкель Україна" звернулося в суд з позовом до Київської регіональної митниці Державної митної служби України, третя особа Департамент аналітичної роботи та інформаційного моніторингу Державної митної служби України, в якому просило визнати недійсними та скасувати податкове повідомлення форми "Р" №25 від 25.02.2008 року про донарахування ввізного мита у сумі 285 724,52 грн. з нарахуванням штрафних санкцій у сумі 142 862, 26 грн. на загальну суму 428 586,78 грн., та податкове повідомлення форми "Р" №26 від 25.02.2008 року про донарахування податку на додану вартість у сум і627 787,70 грн. і нараховані штрафні санкції у сумі 313 893,85 грн. на загальну суму 941 681,55 грн..

Справа № К-34149/10 Доповідач: Леонтович К.Г.

Позовні вимоги мотивовані тим, що перевіркою дотримання митного законодавства було встановлене заниження митної вартості імпортованого товару шляхом заниження транспортних витрат до митного кордону

України. На підставі вказаної перевірки відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення, які позивач вважає необґрунтованими, оскільки та митному оформленні Товариством надані необхідні документи в підтвердження митної вартості товарі, відповідач при винесенні спірних податкових повідомлень необґрунтовано послався на акти прийому-передачі виконаних робіт з транспортними підприємствами та рахунки-фактури, оскільки у вказаних документах визначалася загальна сума транспортних витрат як до митної території України так і по території України до місця призначення, в той час як в митну вартість товару включаються транспортні витрати лише до пункту перетину митного кордону.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 7 квітня 2009 року в заявленому позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 5липня 2009 року постанова суду першої інстанції скасована в частині, позовні вимоги задоволені частково. Визнані нечинними податкові повідомлення Київської регіональної митниці: № 25 від 25 лютого 2008 року в частині визначення сум податкового зобов’язання за платежем мито на товари у сумі 418 129,17 грн., в тому числі основного платежу 278 752, 78 грн. та 139 374, 39 грн. –штрафні (фінансові) санкції; та № 26 від 25 лютого 2008 року в частині визначення суми податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у сумі 854 104,99 грн., в тому числі основного платежу 569 403,33 грн. та 284 701,67 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Київська регіональна митниця Державної митної служби України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "Хенкель Україна" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду залишити без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем проведена позапланова перевірка стану дотримання законодавства України з питань митної справи ТОВ "Хенкель Україна" за період 01.06.2004 р. по 01.06.2007 р.. За результатами перевірки складений акт від 29.01.2008 року. згідно акту перевірки встановлене заниження митної вартості товару, який поставлявся за зовнішньоекономічними договорами шляхом заниження транспортних витрат. Вантажні перевезення у міжнародному сполученні відповідно договорів здійснювали: ТОВ "Універсал-М", ТОВ "Акцепт", ТОВ "Шпедіціон" Дека", ПП "Юні-Транс", ДП "Кюне і Нагель" та інші, документи яких щодо вартості наданих транспортних послуг позивачу були предметом перевірки. На підставі акту перевірки Київською регіональною митницею винесені податкове повідомлення № форми "Р" №25 від 20.10.2008 року про донарахування ввізного мита у сумі 278 752,78 грн. з нарахуванням штрафних санкцій у сумі 139 374,39 грн., на загальну суму 418 129, 17 грн., а також податкове повідомлення форми "Р" №26 від 25.02.2008 року про донарахування податку на додану вартість у сумі 569 403,33 грн., штрафні санкції у сумі 284 701,67 грн., на загальну суму 854 104,99 грн.. Платежі донараховані за 768 вантажних митних деклараціях.

Не погоджуючись із вказаним податковими повідомленнями ТОВ "Хенкель Україна" оскаржувало їх в адміністративному порядку, проте скарги були залишені без задоволення. Позивач вважаючи вказані податкові повідомлення необґрунтованими звернувся з позовом про їх скасування та скасування рішень податкових органів за їх скаргами.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог послався на ті обставини, що позивач не забезпечив подання митному органу об’єктивних даних щодо вартості транспортних послуг, що привело до заниження митної вартості імпортованих товарів, внаслідок чого порушив законодавчі норми митного законодавства, тому митний орган обґрунтовано прийняв оскаржувані податкові повідомлення.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи в частині постанову суду та частково задовольняючи позовні вимоги виходив з тих обставин, що при митному оформлення товару позивачем надавалися довідки у вигляді заявок на транспортні послуги із зазначенням транспортних витрат, заявки надані перевізником ТОВ "Універсал-М" за змістом відповідають товаро-транспортним документам, які апеляційний суд прийняв до уваги, що стало підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав задоволення позову виходячи з наступного.

Згідно обставин справи позивачем оскаржуються законність податкових повідомлень №25 від 25.02.2008 року про донарахування ввізного мита з нарахуванням штрафних санкцій на загальну суму 418 129, 17 грн., та податкове повідомлення форми "Р" №26 від 25.02.2008 року про донарахування податку на додану вартість нараховані штрафні санкції. на загальну суму 854 104,99 грн..

Статтею 40 Митного кодексу України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України – це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, а митними процедурами, згідно з пунктом 19 цієї статті, є операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно ст. 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації та також необхідних для здійснення митного контролю і оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Відповідно до Наказу Держмитслужби України № 314 "Про затвердження Порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації" від 20.04.2005р. (z0439-05) встановлено, що працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення та здійснення митного контролю.

Згідно обставин справи при здійсненні митного оформлення ВМД позивачем були виконані вимоги, передбачені Наказом Державної митної служби України № 314 від 20.04.2005 (z0439-05) . В свою чергу, працівниками митниці здійснені необхідні процедури щодо прийняття спірних ВМД до оформлення шляхом поставлення відбитка штампа "Під митним контролем" та здійснений митний контроль, який включає в себе згідно п. 21 "перевірку правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства".

Під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауважень до ВМД, поданих позивачем були відсутні. Відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених ВМД, в тому числі і транспортних витрат, що стверджується завершальною стадією митного оформлення - проставленням відбитка печатки в графі". ВМД були подані для контролю правильності заповнення та повноти сплати митних зборів і податків відповідальній посадовій особі відповідача. Посадова особа відповідача - інспектор, здійснив перевірку факту та повноти і правильності сплати митних зборів і податків, про що зазначив у кожній ВМД відповідним штампом "сплачено" та особистим підписом особи, яка здійснила перевірку повноти і правильності сплати митних зборів і податків. Своїм правом на відмову у митному оформленні товару, у зв'язку з виявленими невідповідностями (якщо вони мали місце) митниця не скористалася.

Вірним є посилання суду першої інстанцій на приписи статей 4, 8, 17 Закону України від 05.02.1992 № 2097-XII "Про Єдиний митний тариф", згідно яких товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено цим Законом (2097-12) . Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України. Мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2, підпункту б) пункту 10.1 статті 10 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" при справлянні податку на додану вартість з осіб, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган. При цьому, платники податку які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, згідно з пунктом 10.3 статті 10 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" відповідають лише за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Колегія суддів зазначає, що оспорювані податкові повідомлення, № 2181-III, згідно з цим підпунктом контролюючий орган, зобов'язаний самостійно прийняті митницею з посиланням на результати перевірки та підпункт "б" підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону визначити суму податкового зобов'язання платника податків. Згідно п.п.4.2.1. 2 п. 4.2 ст. 4 наведеного Закону якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно п.п.2.3.1.п.2.3ст.3 № 2181-III органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі –органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що приймаючи наведені в акті перевірки вантажні митні декларації та пропускаючи відповідний товар на митну територію України, митний орган погодився з усіма відомостями про товар, а тому відповідно до статті 17 Закону України від 05.02.1992 № 2097-XII "Про Єдиний митний тариф", пунктів 10.1 та 10.3 статті 10 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" митний орган не мав правових підстав та повноважень для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов’язань

З урахуванням наведеного рішення суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову та визнання нечинним оскаржуваних податкових повідомлень є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права в частині задоволеного позову. При цьому колегія суддів зазначає, що справа переглядається в межах касаційної скарги, тому рішення апеляційного суду підлягає залишенню без змін за відсутністю касаційних скарг інших учасників процесу.