К-39955/10-С Про стягнення економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін - 31.05.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві до Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Київ"(Жуляни) про стягнення економічних санкцій, що переглядається за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року,

У лютому 2010 року Державна інспекція з контролю за цінами в м. Києві (Інспекція) звернулася до суду з позовом до КП "Міжнародний аеропорт "Київ"(Жуляни) (Підприємство) про стягнення економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Зазначали, що проведеною перевіркою Підприємства встановлено, що останнім перевищено рівень державних регульованих цін на послуги з холодного та гарячого водопостачання, теплопостачання, що надаються юридичним особам, які орендують приміщення аеропорту. Рішенням Інспекції №93 від 29 вересня 2009 року до Підприємства застосовано економічні санкції за вказані порушення та вирішено стягнути з позивача суму необґрунтовано отриманої виручки у розмірі 260 752,33 грн. та штраф у розмірі 521 504,66 грн.

Посилаючись на положення Закону України "Про ціни і ціноутворення" (507-12) а також те, що вищевказані санкції у добровільному порядку не сплачені, просили стягнути їх з відповідача.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2010 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, а у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Інспекція, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, представників відповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що з 6 по 25 серпня та 22 вересня 2009 року Інспекцією проводилась перевірка Підприємства, за результатами якої складено акт від 22 вересня 2009 року № 206. Актом зафіксовано, що Підприємство надає послуги з тепло–та водопостачання осіб, які орендують приміщення на території аеропорту. При цьому, ним стягується плата за відповідні послуги із порушенням граничних тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації.

Рішенням Інспекції №93 від 29 вересня 2009 року до Підприємства застосовано санкції за вказані порушення та вирішено стягнути з позивача суму необґрунтовано отриманої виручки у розмірі 260 752,33 грн. та штраф у розмірі 521 504,66 грн.

Також апеляційним судом встановлено, що відповідне порушення сталось внаслідок включення до рахунків вартості житлово-комунальних послуг вартості утримання тепломереж та трубопроводів Підприємства.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України "Про ціни і ціноутворення" (507-12) передбачено право Інспекції у випадку виявлення відповідних порушень, які на думку суду, не спростовані відповідачем, застосовувати економічні санкції. Оскільки вони в добровільному порядку не сплачені, то підлягають стягненню з відповідача.

Скасувавши рішення суду першої інстанції та відмовивши в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що плата, яку Інспекція вважає складовою плати за житлово-комунальні послуги, включенню до їх вартості не підлягає, оскільки є окремою договірною платою за утримання мереж Підприємства. З огляду на це, державні регульовані ціни (тарифи) Підприємством не порушувались, а санкції застосовані неправомірно.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з таким висновком апеляційного суду не погоджується.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Згідно з пунктом 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 року N 298/519 (z1047-01) підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

За змістом Законів України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , "Про теплопостачання" (2633-15) , "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14) тарифи на послуги з централізованого тепло- та водопостачання є державно регульованими, а їх перевищення є порушенням державної дисципліни цін.

На виконання вимог закону, відповідні тарифи на вказані послуги встановлені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 31 січня 2007 року № 86 (raa086017-07) , від 28 серпня 2007 року № 1127 (ra1127017-07) , від 27 листопада 2008 року № 1661 (ra1661017-08) , від 25 грудня 2008 року № 1780 (ra1780017-08) , від 05 лютого 2009 року № 128 (ra0128017-09) , від 29 квітня 2009 року № 517 (ra0517017-09) .

Оскільки судами встановлено, що відповідач надає споживачам та орендарям послуги з тепло- та водопостачання, то дія вищевказаних розпоряджень поширюється на відповідні відносини.

З матеріалів справи вбачається, до вартості житлово-комунальних послуг, яку відповідач стягував з орендарів, ним включалась вартість утримання водопроводів, а також тепломереж, внаслідок чого вартість цих послуг перевищує тарифи, затверджені вищевказаними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації..

З огляду на викладене, Інспекцією правильно встановлено порушення відповідачем державної дисципліни цін та застосовано за таке порушення економічні санкції. Оскільки в добровільному порядку вони не сплачені, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення їх з відповідача, а апеляційний суд помилково скасував таке законне рішення.

За правилами частини першої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.