Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Степашка О.І., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому

засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Віктан Трейд"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2008

у справі № 29/161-А Господарського суду м. Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Віктан Трейд"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Постановою Господарського суду м. Києва від 06.08.2007 позов ТОВ "Союз-Віктан Трейд" про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 05.02.2007 № 0009211705/2 та від 10.04.2007 № 0009211705/3 в частині донарахування податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 4920,57 грн. (в т.ч. 1640,19 грн. –основний платіж та 3280,38 грн. –штрафні (фінансові) санкції) задоволений

Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову обґрунтований тим, що оплата послуг мобільного зв’язку віднесена позивачем до валових витрат підприємства відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі – Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ); в акті перевірки не наведені докази які б підтверджували отримання фізичними особами додаткових благ у вигляді безоплатних послуг мобільного зв’язку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2008 постанову суду першої інстанції скасовано та в задоволенні позову відмовлено.

Суд визнав правомірним донарахування позивачу податкових зобов’язань з податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафної санкції в оспорюваній сумі у зв’язку з не доведенням позивачем зв’язку між витратами на міжнародний роумінг з господарською діяльністю позивача з огляду на не доведення в судовому процесі факту перебування працівників позивача, які користувались послугами мобільного зв’язку, за кордоном за виробничих потреб.

В касаційній скарзі ТОВ "Союз-Віктан Трейд"просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2008 та залишити в силі постанову Господарського суду м. Києва від 06.08.2007, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва просить залишити скаргу без задоволення, як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов’язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 16.08.2006 № 1203/23-02/33643230, про порушення товариством підпункту "е"підпункту 4.2.9 пункту 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"від 22.05.2003 № 889-IV (далі – Закон № 889-IV (889-15) ), що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку з доходів фізичних осіб у сумі 1885,27 грн.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.02.2007 № 0009211705/2 про визначення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 5317,44 грн. (в т.ч. 1772,48 грн. –основний платіж та 3544,96 грн. –штрафні (фінансові) санкції) та від 10.04.2007 № 0009211705/3 про визначення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 5317,44 грн. (в т.ч. 1772,48 грн. –основний платіж та 3544,96 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Згідно з пунктом 1.1 ст. 1 Закону № 889-IV додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Підпунктом "е"підпункту 4.2.9 пункту 4.2 ст. 4 даного Закону визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатного отримання товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

З огляду на встановлений в судовому процесі факт перебування відсутності у позивача документів, які б підтверджували користування його працівниками послугами мобільного зв’язку в системі міжнародного роумінгу у зв’язку з виконанням ними обов’язків, що стосуються діяльності позивача, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо правомірності донарахування податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб з вартості таких послуг як безоплатно наданих працівникам позивача для власних потреб.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Віктан Трейд" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2008 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .