Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючого –судді: Стародуба О.П.,

суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г., Тракало В.В., Юрченка В.В.,

секретар судового засідання Мудрицька Ю.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010р. по справі за його позовом до управління Служби безпеки України в Полтавській області, Служби безпеки України про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги,-

У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Служби безпеки України в Полтавській області та Служби безпеки України про визнання протиправною відмову виплатити недоплачену частину одноразової допомоги в зв’язку з інвалідністю, що настала в період проходження військової служби та стягнення такої допомоги.

Постановою Київського районного суду м.Полтави від 12.11.2009р. позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2010р. постанову Київського районного суду м.Полтави від 12.11.2009р. скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції позивач не погодився, подав касаційну скаргу, в якій покликається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлене апеляційним судом рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вимоги за касаційною скаргою, зокрема, мотивує тим, що виплачена йому грошова допомога не відповідає розміру, який встановлено Законами "Про Службу безпеки України" (2229-12) та "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) , оскільки постановою КМ України протиправно обмежено кількість видів грошового забезпечення, з яких слід визначати розмір такої допомоги.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"та частини 2 статті 29 Закону "Про Службу безпеки України"у разі інвалідності військовослужбовця, що настала в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених норм законів КМ України прийнято постанову від 28.05.2008р. №499 (499-2008-п) "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб"(далі Порядок).

Зазначеним Порядком (499-2008-п) визначено, що військовослужбовцям інвалідам ІІІ групи, інвалідність яких настала в період проходження військової служби, грошова допомога виплачується виходячи з 36-місячного грошового забезпечення (пункт 2 Порядку (499-2008-п) ).

В свою чергу, грошове забезпечення визначається за останньою посадою, яку військовослужбовець займав на день втрати працездатності, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням (абз. 3 частини 2 пункту 2 Порядку (499-2008-п) ).

Судами встановлено, що позивач проходив військову службу в СБ України на посадах офіцерського складу і з 30.12.2008р. звільнений з військової служби за станом здоров’я по інвалідності пов’язаної з проходженням військової служби, в зв’язку з чим йому було виплачено 81745,20 грн. одноразової грошової допомоги, розмір якої визначено виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що положення постанови КМ України, якою затверджено Порядок (499-2008-п) , звужують передбачений законами розмір грошової допомоги, оскільки визначають її не з усіх видів грошового забезпечення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не було дотримано передбачену Порядком процедуру отримання рішення про виплату допомоги, оскільки таке рішення приймає головний розпорядник коштів, яким є Служба безпеки України.

Такі мотиви на думку колегії суддів є безпідставними, оскільки як встановлено судами рішення про виплату позивачу грошової допомоги відповідачами, в т.ч. СБ України як головним розпорядником коштів, приймалось і на його підставі було здійснено відповідну виплату, однак не погодившись з її розміром позивач оскаржив такі дії відповідачів до суду, що не суперечить положенням пункту 7 Порядку (499-2008-п) і відповідає статті 6 КАС України та статті 124 Конституції України, щодо права звернення до суду.

В решті, в порушення вимог статей 159, 195, 202 КАС України, апеляційний суд доводи апеляційної скарги не дослідив, висновки суду першої інстанції та відповідність їх фактичним обставинам справи, в частині, щодо правомірності визначення розміру належної позивачу грошової допомоги, не перевірив, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року по даній справі скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.