Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_5 на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2008

у справі № 9/67-15/130

за позовом Долинської об’єднаної державної податкової інспекції

в Івано-Франківської області

до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_5

про стягнення в дохід бюджету боргу в сумі 13855, 70 грн.

Долинської об’єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківської області звернулась до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_5 про стягнення в дохід бюджету боргу в сумі 13855, 70 грн.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.2007 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача податковий борг в дохід державного бюджету України в сумі 5954,16 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2008 постанову господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи

Позивачем проведено перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2000 по 31.03.2003

Перевіркою встановлено порушення вимог Закону України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства" (587-14) та Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та складено акт.

За результатами перевірки позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000481701/0 від 01.08.2003 про нарахування податку на додану вартість в сумі 6808.58 грн., №0000491701 від 01.08.2003 про нарахування збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства в сумі 5101, 87 грн.

В порядку адміністративного оскарження рішенням ДПА в Івано-Франківській області від 16.09.2003 частково скасовано податкове повідомлення-рішення №0000481701/0 від 01.08.2003 та зменшено податкове зобов’язання по податку на додану вартість на 3997,61 грн., рішенням ДПА України № 18289/7/25-0115 від 25.11.2003 частково скасовано податкове повідомлення-рішення за та №0000491701 від 01.08.2003, зменшено застосовану штрафну(фінансову) санкцію по збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства на 2550 грн.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій, що відповідачем не сплачено 13668, 50 грн. податкового боргу.

Перевіркою 22.07.2003 встановлено, порушення вимог Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) та Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) та прийняте рішенням №0000562302/0 від 24.07.2003.

В порядку адміністративного оскарження штрафну санкцію зменшено на 235,75 грн., відповідачем санкція в сумі 1790,8 грн. не сплачена.

02.06.2004 позивачем проведено перевірку торгового павільйону відповідача, встановлено порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , а також Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , прийнято рішення №000054302/0 від 10.06.2004 яким визначено фінансові санкції в розмірі 5892,3 грн.

За результатами адміністративного перегляду цього рішення зменшено застосовану штрафну(фінансову ) санкція на 125,25 грн.

Позивачем не було проведено оплату торгового патенту за 2003 рік та збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Як встановлено судами, відповідач свої зобов’язання не виконав, узгоджені суми податкових зобов’язань не сплатив.

Згідно положень пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5, пп. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" несплачене в передбачений строк узгоджене податкове зобов’язання визнається податковим боргом платника податку, який може бути примусово стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов’язання.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що на момент звернення з позовною заявою граничні строки стягнення податкового боргу не закінчились.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_5 на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2008 у справі № 9/67-15/130 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_5 відхилити.

Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2008 у справі № 9/67-15/130 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .