Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Калашнікової О.В. (головуюча)

Васильченко Н.В.

Леонтович К.Г.

Харченка В.В.

Чалого В.В.

секретар судового засідання –Носадча О.Е.

за участю представників: позивача –Налєскіна Т.С., Соколова О.В.

відповідача –Туза О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ДП "Лакталіс-Україна"на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2010 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року у справі за позовом ДП "Лакталіс-Україна"до Київської регіональної митниці про зобов’язання вчинити дії, -

В січні 2010 року ДП "Лакталіс-Україна"звернулося з позовом до Київської регіональної митниці ( далі –Митниця) про зобов’язання вчинити певні дії.

В позові зазначало, що 03.06.2008 року підприємство подало до Митниці ВМД 100000015/8/234888 ( далі –ВМД № 1) з визначенням митної вартості товару за ціною договору в сумі 59 579, 52 Євро. Відділом контролю митної вартості відповідача 04.06.2008 року проведено митну оцінку товару до ВМД № 1 та визначено митну вартість за шостим методом в сумі 164 447, 51 євро.

Після попереднього листування, листом від 29.07.2008 року позивач звернувся до відповідача з документами, які підтверджували правильність митної вартості, зазначеної у МВД № 1, на який відповідач надав відповідь від 08.09.2008 року про неможливість застосування вказаної митної вартості.

Непогоджуючись з наданою відповіддю, позивач 07.10.2008 року подав скаргу, в якій просив скасувати рішення Митниці від 04.06.2008 року про визначення митної вартості товару за шостим методом та рішення про неможливість застосування митної вартості за ціною договору, визначити митну вартість товару за ВМД № 1.

Посилаючись на неотримання в порушення вимог п. 2.2 Порядку розгляду скарг митними органами скарг платників податків на податкові зобов,язання, нараховані митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби від 08.02.2006 року № 97 (z0151-06) ( далі – Порядок розгляду скарг) вмотивованої відповіді від відповідача у двадцятиденний термін, просило визнати скаргу ДП "Лакталіс-Україна"від 07.10.2008 року № 94/1 до Київської регіональної митниці задоволеною на користь платника податку та зобов’язати відповідача вчинити дії, щодо повернення надмірно сплачених митних платежів, а саме: підготувати висновок про повернення з Державного бюджету помилково або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи в сумі 71 091,33 грн. та разом з пакетом необхідних документів передати їх органу Державного казначейства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року, у задоволені позову відмовлено.

Непогоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ДП "Лакталіс-Україна"подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить їх скасувати, ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, представників сторін, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що на виконання угоди укладеної між позивачем та компанією is International"(Франція) від 23.02.2007р. № N-2007-U2 позивачем була подана вантажно-митна декларація 100000015/8/234888. Митна вартість товару була визначена за ціною договору та складала 59 579,52 Євро.

Також встановлено, що Київська регіональна митниця не погодилася із заявленою вартістю та самостійно визначила митну вартість в сумі 164 447,51 Євро відповідно до митної оцінки №МВ 12-12-К/3561 від 04.06.2008р. та повернула ВМД позивачу разом з доданими документами.

На виконання вимог статті 264 Митного кодексу України та п.6 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.03.2008р. №230 (z0259-08) ДП "Лакталіс –Україна"сплатило мито у розмірі 118 866,89 грн. виходячи з митної вартості, визначеної відповідачем, а в подальшому звернулося з листом від 01.07.2008р. №7 про повернення надмірно сплаченої митної вартості.

Листом №35/1.4-12/10800 від 27.10.08р. КРМ повідомила позивача про те, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов’язаний подати до митного органу пакет документів відповідно до пп. 7-9 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання для цілей визначення митної вартості" від 20.12.2006р. №1766 (1766-2006-п) .

Відповідно до ст. 265 Митного кодексу України митний орган має право упевнитися у достовірності або точності будь-якої заяви, документа або декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Задовольнивши позов та скасувавши оскаржуване рішення, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходили з того, що протягом дії гарантійних зобов’язань позивачем не надавались документи для підтвердження митної вартості, зокрема, каталоги, прейскуранти фірми –виробника товару, калькуляції фірми –виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини, що передбачено п. 11 Постанови КМ України від 20.12.2006р. №1766 (1766-2006-п) .

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів.

Відповідно до ч.2 ст. 27 МК України митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю, зазначених у частині першій цієї статті.

Статтею 259 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Згідно з статтею 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу (92-15) . Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України, зокрема, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Митний орган, у разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумніві у достовірності поданих декларантом відомостей, може самостійно визначити митну вартість товарів, які декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з Митним кодексом (92-15) .

На виконання вказаних вимог відповідачем проведено порівняння рівня заявленої митної вартості задекларованих товарів з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснено митна вартість товару була скоригована до рівня митної вартості, яка міститься в ціновій базі даних пошукового інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України за заявленим декларантом кодом УКТЗЕД 0406303100, країна походження Франція та видано митну оцінку товару №МВ 12-12К/3561.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до Київської регіональної митниці з листом від 10.10.2008р. №259/35-51. Відповідь на лист була підготовлена Відділом контролю митної вартості, зареєстрована Загальним відділом і направлена позивачу 27.10.2008р. за вих. №35/1.4.-12/10800. Отже, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про відсутність порушення строків розгляду скарги позивача та підстав для застосування положень п. 2.4. Порядку розгляду митними органами скарг платників податків на податкові зобов’язання, нараховані митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби від 08.02.2006р. №97 (z0151-06) .

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ДП "Лакталіс-Україна"залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 4 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.