Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року

у справі № 2-а-581/07

за позовом ОСОБА_6

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про скасування податкового повідомлення, -

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року, позов ОСОБА_6 (далі –позивач) до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі –відповідач) задоволено. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення № 0002481701/0 від 30 травня 2006 року, № 0002481701/1 від 12 липня 2006 року, № 0002481701/2 від 01 вересня 2006 року, № 0002481701/3 від 23 листопада 2006 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про відмову ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення –без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04 липня 2005 року позивачем отримано Свідоцтво про право на спадщину за законом № 2-1989.

Спадкове майно складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства "Дружба", розташованого в с. Рудня - Городище Житомирського району, розміром 4,05 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), належного померлій матері позивача на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0143599, виданого Житомирською районною державною адміністрацією 01 квітня 1997 року № 417.

Вартість земельної частки (пай) становить 14 598,00 грн.

Зазначена сума була вказана ОСОБА_6 в декларації про доходи, отримані ним в 2005 році.

На підставі даних декларації, відповідачем винесено податкове повідомлення № 0002481701/0 від 30 травня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1 897,74 грн.

Визначаючи позивачу вказану суму податкового зобов’язання, податковий орган розглядав отримане позивачем спадкове майно як об'єкт комерційної власності, а саме корпоративне право, згідно з підпунктом "в"підпункту 13.2.1 пункту 13.2 статті 13 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 889-IV (889-15) ).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення –без змін. Також, прийнято податкові повідомлення № 0002481701/1 від 12 липня 2006 року, № 0002481701/2 від 01 вересня 2006 року, № 0002481701/3 від 23 листопада 2006 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту "в"підпункту 13.2.1 пункту 13.2 статті 13 Закону № 889-IV оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, підлягає вартість об'єктів комерційної власності, а саме - цінний папір (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею, яка успадковується членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"від 14 лютого 1992 року № 2114-XII (далі - Закон № 2114-XII (2114-12) ) колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об’єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 2114-XII об’єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об’єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об’єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Відповідно до підпункту "а"пункту 1 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки"від 03 грудня 1999 року № 1529 (1529/99) доручено Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міській державним адміністраціям здійснити організаційні заходи щодо реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування). Це право, гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями; сприяння керівникам і спеціалістам колективних сільськогосподарських підприємств, що реформуються, у реорганізації зазначених підприємств і створенні на їх базі приватних формувань; запровадження обов'язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах.

Згідно з підпунктом "а"підпункту 13.2.1 пункту 13.2 статті 13 Закону № 889-IV доходи у вигляді успадкованої землі або земельної частки (паю), якщо вони були отримані від родичів спадкоємцями - членами сім’ї першого та другого ступеня споріднення оподатковуються за ставкою 0 %.

Відповідно до пункту 1.20 статті 1 Закону № 889-IV членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення є її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти. До членів сім’ї другого ступеня споріднення належать баба та дід як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, брати чи сестри як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, онуки як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, інші утриманці такої фізичної особи або її опікуни, визнані таким згідно із законом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що, оскільки, зазначену земельну ділянку позивачем до статутного фонду господарської організації не передано, то до оподаткування доходів, отриманих внаслідок спадкування нерухомого майна, у тому числі землі та земельних часток (паїв), членами сім’ї спадкодавця першого та другого ступеня споріднення, застосовуються правила підпункту "а"підпункту 13.2.1 пункту 13.2 статті 13 Закону № 889-IV.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .