К-5286/09-С Про скасування податкових повідомлень-рішень - 19.05.2011 Прийняття

Постановою Господарського суду м. Києва від 11.09.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2008, позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків (СДПІ у м. Києва) № 0000372320/0 від 04.09.2006, № 0000372320/1 від 06.10.2006, № 0000372320/2 від 13.12.2006, № 0000372320/3 від 01.03.2007 про визначення ТОВ "Комерційний банк "Актив-банк"податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 27323,69 грн., в тому числі 18215,79 грн. –основний платіж та 9107,90 грн. –штрафні (фінансові) санкції; податкові повідомлення-рішення цієї ж СДПІ № 0000362320/0 від 04.09.2006, № 0000362320/1 від 06.10.2006, № 0000362320/2 від 13.12.2006, № 0000362320/3 від 01.03.2007 в частині визначення ТОВ "Комерційний банк "Актив-банк"податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 109471,73 грн., в тому числі 33608,19 грн. –основний платіж та 75863,54 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В позові про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000362320/0 від 04.09.2006, № 0000362320/1 від 06.10.2006, № 0000362320/2 від 13.12.2006, № 0000362320/3 від 01.03.2007 в частині визначення ТОВ "Комерційний банк "Актив-банк"податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 1064,83 грн. (основний платіж) та накладення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 532,42 грн. відмовлено.

В касаційній скарзі СДПІ у м. Києві просить змінити ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі позовних вимог, посилаючись на порушення судами першої й апеляційної інстанцій підпункту 5.2.4 пункту 5.2, підпункту 5.3.3 пункту 5.3, підпункту 5.4.4 пункту 5.4 ст. 5, підпункту 7.9.3 пункту 7.9 ст. 7, підпункту 12.2.1 пункту 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"( Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ), пункту 1 ст. 7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок".

Позивач не реалізував процесуальне право надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

В судовому процесі встановлено, що фактичною підставою для визначення ТОВ "Комерційний банк "Актив-банк"податкових зобов’язань згідно податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, що є предметом вирішення у даній справі, слугував висновок СДПІ у м. Києві, викладений в акті перевірки від 26.08.2006 № 538/2320/26253000, про порушення банком підпунктів 12.2.1, 12.2.3 пункту 12.2 ст. 12 Закону № 334/94-ВР внаслідок віднесення до валових витрат за 2004 рік, І квартал 2005 року на загальну суму 166783,74 грн. страхового резерву, сформованого під грошові кошти банку, розміщені на кореспондентських рахунках, відкритих в інших банках ( накладені штрафні (фінансові) санкції в сумі 8782,08 грн.); підпунктів 5.2.1 пункту 5.2 ст.2, підпункту 7.9.3 пункту 7.9 ст. 7 Закону № 334/94-ВР внаслідок віднесення до валових витрат процентів, сплачених за облігаціями власної емісії, в інших податкових звітних періодах, ніж встановлені умовами випуску облігацій (донараховано податок в сумі 33221,38 грн.); підпункту 5.3.3 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР внаслідок піднесення до валових витрат І-го кварталу 2006 року податку на додану вартість у сумі 1099,25 грн., нарахований на імпорт готельних послуг філією банку у м. Львові (донараховано податок в сумі 274,81 грн.); підпунктів 5.3.1. 5.3.5 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР внаслідок віднесення до валових витрат І-го кварталу 2006 року штрафу в сумі 2179,32 грн., сплаченого за порушення правил користування електричною енергією (донараховано податок в сумі 544,83 грн.); підпункту 8.6.1 пункту 8.6 ст. 8 цього Закону внаслідок завищення амортизаційних відрахувань на балансову вартість легкового автомобіля (застосовані норми амортизації, що діяли після 01.01.2004) на 2080,00 грн. (донараховано податок в сумі 520,00 грн.); підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 ст. 8 цього Закону внаслідок включення до балансової вартості легкового автомобіля, що підлягає амортизації, податку на додану вартість в сумі 21350,36 грн. та завищення амортизаційних відрахувань на 3843,07 грн. (донараховано податок в сумі 533,83 грн.) (а.с.214).

Згідно з висновком контролюючого органу позивач занизив податкові зобов’язання з податку на додану вартість за березень, липень, вересень 2004 року, березень, грудень 2006 року, лютий, березень 2006 року на загальну суму 18215,79 грн. внаслідок не включення до обсягу продаж вартості безоплатно наданих потенційним клієнтам банку товарів із символікою банку (календарів, поліетиленових пакетів, вітальних листівок, ручок) на загальну суму 91078,99 грн.

Відповідно до підпункту 7.9.3 пункту 7.9 ст. 7 Закону № 334/94-ВР за процентними цінними паперами, емітованими платником податку, суми процентів включаються до складу його валових витрат у податковий період, протягом якого була здійснена або мала бути здійснена виплата таких процентів. За дисконтними цінними паперами, емітованими платником податку, балансові збитки від їх розміщення відносяться до складу його валових витрат у податковий період, протягом якого відбулося погашення (викуп) таких цінних паперів.

Висновок судів попередніх інстанцій про правомірність дій позивача щодо віднесення до валових витрат процентів за облігаціями власної емісії в звітному податковому періоді, в якому відбулася фактична виплата процентів, відповідає правильному застосуванню наведеної норми. Та обставина, що періоди фактичної виплати не співпадають з періодами, в який ці виплати мали відбутися згідно з умовами випуску облігацій, не виключає правомірність дій позивача по формуванню валових витрат за рахунок процентів, оскільки за змістом зазначеної норми прерогатива законодавцем віддана саме факту сплати процентів, тобто реальності витрат емітента цінних паперів - платника податку.

Правомірність висновку суду щодо безпідставного віднесення позивачем до валових витрат суми штрафу, накладеного за порушення правил користування електричною енергією, та про завищення позивачем амортизаційних відрахувань внаслідок застосування норм амортизації, що не набрали чинності, не оспорюється.

Задовольняючи позов про скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначені податкові зобов’язання з податку на додану вартість, суд правильно застосував підпункт 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", дійшовши обґрунтованого висновку, що розповсюдження позивачем матеріальних цінностей канцелярського призначення з власною символікою є способом рекламування своїх послуг, а не поставкою товарів, з якими зазначена норма пов’язує виникнення податкового обов’язку.

Що ж стосується висновку суду про правомірне формування позивачем валових витрат за рахунок сум страхового резерву, сформованого в забезпечення грошових коштів банку на кореспондентських рахунках інших банків, податку на додану вартість, нарахованого га вартість імпортованих готельних послуг, та нарахування амортизації на балансову вартість автомобіля, визначену з врахуванням сум податку на додану вартість, то з такий висновок не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Так, відповідно до підпункту 12.2.1 пункту 12.2 ст. 12 Закону № 334/94-ВР будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній та недержавних пенсійних фондів (далі - фінансові установи), зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно із законодавством.

Підпунктом 12.2.2 цього пункту встановлено, що з урахуванням положень підпункту 12.2.3 цієї статті створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, а також за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами а також за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними безнадійними згідно з нормами цього Закону (334/94-ВР) .

Розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи, не може перевищувати для комерційних банків - 20 відсотків від суми боргових вимог, а саме сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками, фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній робочий день звітного податкового періоду (абзаци перший та другий підпункту 12.2.3 цього пункту в редакції до внесення змін Законом України від 25.03.2005 № 2505-ІУ (2505-15) ).

Отже, при визначенні розміру страхового фонду, що створюється за рахунок валових витрат, враховуються фактично існуючі боргові вимоги банку по активних операціях з дебіторами. Страховий резерв під інші активні операції банку, які не супроводжуються виникненням боргових вимог, створення якого банком є обов’язковим в силу нормативно-правового акту, не впливає на формування валових витрат.

З огляду на це, банк неправомірно збільшив валові витрати за рахунок сум страхового резерву, сформованого під власні грошові кошти, розміщені на кореспондентських рахунках інших банків. Разом з тим, ця операція, як свідчить наявний у справі розрахунок сум податкових зобов’язань та штрафних санкцій, накладених на ТОВ "Комерційний банк "Актив-банк", не призвела в загальному підрахунку до заниження податкових зобов’язань, суми останніх податковим органом за цими операціями донараховані не були (а.с. 214). У зв’язку з цим накладення на позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення підпунктів 12.2.2, 12.2.3 пункту 12.2 ст. 12 Закону № 334/94-ВР є неправомірним, оскільки за змістом норми підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", на підставі якого накладені штрафні (фінансові) санкції, умовою накладення останніх є донарахування суми податкового зобов’язання платнику податків.

Підпунктом 5.3.3 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Для платників податку на прибуток підприємств, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу валових витрат виробництва (обігу) входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до валових витрат такого платника податку.

З 01.01.2006 філія ТОВ "Комерційний банк "Актив-банк"у м. Львові перейшла на консолідовану сплату податку на прибуток, а тому за наявності у позивача статусу платника ПДВ підстави для віднесення до валових витрат І-го кварталу 2006 року податку на додану вартість у сумі 1099,25 грн., нарахованого у складі ціни за готельні послуги цією філією, відсутні.

Так само відсутні законні підставі для нарахування амортизаційних відрахувань на балансову вартість легкового автомобіля з урахуванням податку на додану вартість у сумі 21350,36 грн., оскільки це суперечить нормі підпункту 8.4.1 пункту 8.4 ст. 8 Закону № 334/94-ВР, якою встановлено, що у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Отже, висновок суду про протиправність податкового повідомлення-рішення від № 0000362320/0 від 04.09.2006 в частині визначення податкового зобов’язання в сумі 1212,86 грн., в тому числі 808,57 грн. (274,81 грн.+533,76 грн.) –основний платіж та 404,29 грн. –штрафні (фінансові) санкції, є помилковим.

Не було законних підстав і для розгляду справи в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000362320/1 від 06.10.2006, № 0000362320/2 від 13.12.2006, № 0000362320/3 від 01.03.2007,№ 0000372320/1 від 06.10.2006, № 0000372320/2 від 13.12.2006, № 0000372320/3 від 01.03.2007, які прийняті за результатами узгоджувальної адміністративної процедури. Ці податкові повідомлення-рішення не встановлюють для позивача іншого обов’язку, ніж обов’язок, який виник у нього внаслідок прийняття СДПІ у м. Києві податкових повідомлень-рішень від 04.09.2006 № 0000362320/0 та № 0000372320/0, а тому не мають значення рішення суб’єкта владних повноважень, оскарження якого відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 17 КАС України є підставою для порушення провадження у адміністративній справі. У зв’язку з цим провадження у справі, відкрите в частині позовних вимог, що стосуються вказаних податкових повідомлень-рішень, підлягає закриттю на підставі підпункту 1 частини 1 ст. 157 цього Кодексу.

Беручи до уваги викладене, ухвалені у справі судові рішення відповідно до ст. 225 КАС України підлягають зміні, як помилкові тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити частково, змінити постанову Господарського суду м. Києва від 11.09.2007, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2008, позов задовольнити частково, скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000372320/0 від 04.09.2006, скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000362320/0 від 04.09.2006 в частині визначення ТОВ "Комерційний банк "Актив банк"податкових зобов’язань з податку на прибуток в сумі 107846,56 грн. (в тому числі 32524,74 грн. –основний платіж та 75321,82 грн. –штрафні (фінансові) санкції).