Про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання надати квартиру для постійного проживання - 18.05.2011 Прийняття

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, треті особи без самостійних вимог на предмет позову: Київська міська державна адміністрація, Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд", про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2009 року й постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2009 року та за касаційною скаргою Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2009 року, –

У вересні 2007 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись в суд з вказаним позовом про зобов’язання Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації і Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, за сприяння Київської міської державної адміністрації, надати квартиру для постійного проживання їх родині у складі двох осіб.

У подальшому позивачі подали заяву про часткову зміну та уточнення своїх вимог, просили суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів;

- зобов’язати Київську міську державну адміністрацію, Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації і Шевченківську районну у місті Києві державну адміністрацію забезпечити їх право, як сім’ї науковців і ветеранів праці, на житло для постійного користування, яке обумовлене ст. 47 Конституції України, ч.8 ст. 46, ч.1 ст. 100, ч.6 ст. 101 Житлового кодексу (далі – ЖК) України (5464-10) і передбачене

п.4 Розпорядження представника Президента України Радянської районної державної адміністрації міста Києва від 06.08.1992р. №398 "Про відселення мешканців", для чого:

- надати родині позивачів квартиру АДРЕСА_1 шляхом переведення квартири з маневреного фонду в житловий фонд Шевченківського району (житлова площа квартири АДРЕСА_1 дорівнює 39,7кв.м., а як науковці вони мають право отримати 37,3кв.м., тобто на 2кв.м. менше);

- або надати вказаній родині іншу двокімнатну квартиру на правому березі Дніпра.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2007р. позов задоволено частково, зобов’язано Київську міську державну адміністрацію, Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації і Шевченківську районну у місті Києві державну адміністрацію забезпечити позивачів житлом для постійного користування шляхом переведення квартири АДРЕСА_1 з маневреного фонду до житлового фонду Шевченківського району.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2009р. провадження по справі в частині позовних вимог щодо зобов’язання Київської міської державної адміністрації, Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації забезпечити конституційне і законне право сім’ї з двох осіб, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, науковців і ветеранів праці, на житло для постійного користування, яке обумовлене ст. 47 Конституції України, ч.8 ст. 46, ч.1 ст. 100, ч.6 ст. 101 ЖК України і передбачене п.4 Розпорядження представника Президента України Радянської районної державної адміністрації міста Києва від 06.08.1992р. №398 "Про відселення мешканців", для чого: надати родині квартиру АДРЕСА_1, шляхом переведення квартири з маневреного фонду в житловий фонд Шевченківського району міста Києва; або надати родині іншу двокімнатну квартиру на правому березі Дніпра, –закрито.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2009р. апеляційні скарги Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2007р. скасовано, по справі прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Київська міська державна адміністрація, Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"про визнання бездіяльності протиправною задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації та Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, яка полягала у невиконанні п.4 Рішення виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів міста Києва від 10.02.1992р. №303 "Про надання житлоплощі мешканцям АДРЕСА_2"та п.4 Розпорядження Представника Президента України Радянської районної ради народних депутатів від 06.08.1992р. №398 "Про відселення мешканців".

Не погоджуючись із рішеннями суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивачі ОСОБА_6 і ОСОБА_7, а також відповідач Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, позивачі просять скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2009р. й постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2009р., а відповідач постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2009р.

Касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС) України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи та іншого доказу.

Згідно ч.2 ст. 2 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України (435-15) учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу (далі – ЦПК) України (1618-15) передбачено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Закриваючи провадження по справі в частині позовних вимог щодо зобов’язання Київської міської державної адміністрації, Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації забезпечити конституційне і законне право сім’ї з двох осіб, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, науковців і ветеранів праці, на житло для постійного користування, яке обумовлене ст. 47 Конституції України, ч.8 ст. 46, ч.1 ст. 100, ч.6 ст. 101 ЖК України і передбачене п.4 Розпорядження представника Президента України Радянської районної державної адміністрації міста Києва від 06.08.1992р. №398 "Про відселення мешканців", для чого: надати родині квартиру АДРЕСА_1, шляхом переведення квартири з маневреного фонду в житловий фонд Шевченківського району міста Києва; або надати родині іншу двокімнатну квартиру на правому березі Дніпра, –суд апеляційної інстанції 19.05.2009р. дійшов вірного висновку, що провадження по даній справі в частині позовних вимог, які стосуються зобов’язання відповідачів забезпечити право позивачів на житло шляхом надання квартири не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, дані позовні вимоги випливають з житлових правовідносин, які підлягають розгляду в порядку ЦПК України (1618-15) .

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 08.06.1982р. №868 "Про поліпшення експлуатації маневреного житлового фонду"затверджено перелік будинків маневреного житлового фонду, закріплених за районними виконавчими комітетами, які вирішено вважати сімейними гуртожитками для тимчасового проживання сімей, згідно з додатком. Згідно додатку до згаданого рішення №868 за Радянським районним виконавчим комітетом був закріплений будинок АДРЕСА_1 (а.с.195).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів міста Києва від 14.04.1986р. №129/5, згідно з планом капітального ремонту житлового фонду на 1987 рік, будинок АДРЕСА_2 (в подальшому вулицю перейменовано на АДРЕСА_1) підлягав комплексному капітальному ремонту. Проектом капітального ремонту передбачалось перепланування з влаштуванням квартир для породинного заселення. В даному рішенні було зазначено, що ОСОБА_6 мешкає в будинку АДРЕСА_2, займає дві кімнати площею 33,5кв.м. в загальній квартирі №6 на третьому поверсі, за позивачем ОСОБА_6 було закріплено двокімнатну окрему квартиру №8 площею 35кв.м. на третьому поверсі вказаного будинку. При капремонті житлова площа входить до складу двокімнатної квартири №8 площею 35кв.м. (а.с.224).

Відповідно до ст. 101 ЖК України при проведенні капітального ремонту жилого будинку державного або громадського житлового фонду, коли ремонт не може бути проведено без виселення наймача, наймодавець зобов’язаний надати наймачеві та членам його сім’ї на час проведення капітального ремонту інше жиле приміщення, не розриваючи при цьому договору найму на ремонтоване приміщення. У разі відмовлення наймача від переселення в інше жиле приміщення наймодавець може вимагати переселення його в судовому порядку. Жиле приміщення, надаване на час капітального ремонту, має знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам. Після закінчення капітального ремонту і прийняття будинку державною комісією наймач вселяється у жиле приміщення, яке він раніше займав. Витрати наймача по переселенню, викликаному капітальним ремонтом жилого будинку, відшкодовуються наймодавцем. У період проживання наймача в зв’язку з капітальним ремонтом в іншому жилому приміщенні він вносить квартирну плату лише за приміщення, надане йому на час ремонту. Замість надання жилого приміщення на час проведення капітального ремонту жилого будинку наймачеві та членам його сім’ї за їх згодою та за згодою наймодавця може бути надано в постійне користування інше благоустроєне жиле приміщення. Рішення про це приймають органи, зазначені в статтях 51 - 53 цього Кодексу.

Статтею 102 ЖК України передбачено, що у тих випадках, коли жиле приміщення, яке займають наймач та члени його сім’ї, в результаті капітального ремонту не може бути збережене або істотно збільшиться і у наймача утворяться надлишки жилої площі, наймачеві та членам його сім'ї повинно бути надано інше благоустроєне жиле приміщення до початку капітального ремонту. Якщо в результаті капітального ремонту жиле приміщення істотно зменшиться, на вимогу наймача йому та членам його сім’ї повинно бути надано інше благоустроєне жиле приміщення до початку капітального ремонту. Спори, що виникають у зв'язку з цим, вирішуються в судовому порядку.

Позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до 1986 року постійно проживали в двох кімнатах загальної квартири №6 площею 33,5кв.м., будинку АДРЕСА_2 разом із родиною своєї дочки ОСОБА_11.

На період реконструкції будинку сім’ю позивачів та сім’ю їхньої дочки ОСОБА_11 було тимчасово відселено в квартиру маневреного фонду №101 площею 39,7кв.м., у будинку АДРЕСА_1.

З початку і до закінчення капітального ремонту обидва будинки (АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1) знаходились у віданні Радянської районної ради міста Києва.

Відповідно до рішення Київської міської ради №217/1194 від 01.03.2001р (ra0217023-01) ., на базі Дирекції з утримання та експлуатації житлових будинків маневреного фонду комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"було створено Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд", що підпорядковувалось Головному управлінню житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації (а.с.196).

Таким чином, розташований в місті Києві будинок АДРЕСА_1 з 2001 року належить на праві господарського відання Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд".

Рішенням виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів міста Києва від 10.02.1992р. №303 "Про надання житлоплощі мешканцям будинку АДРЕСА_2"(п.4) вирішено надати позивачу

ОСОБА_6 окрему, двокімнатну квартиру №8 площею 35,24кв.м. на третьому поверсі АДРЕСА_2. В даному рішенні зазначено, що позивач ОСОБА_6 мешкала в цьому будинку, займала дві кімнати площею 33,5кв.м. в загальній квартирі №6. При капітальному ремонті будинку житлоплоща ввійшла до складу двокімнатної квартири №8 площею 35кв.м. Склад родини - 5 осіб. (а.с.225).

Розпорядженням представника Президента України Радянської районної державної адміністрації міста Києва "Про відселення мешканців"№398 від 06.08.1992р. (а.с.30-31, 227-228) було внесено зміни до п.4 рішення виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів міста Києва №303 від 10.02.1992р. та викладеного його в такій редакції: "відселити на постійно ОСОБА_6, яка мешкала в загальній квартирі №6, займала дві кімнати площею 33,5кв.м. разом з родиною дочки ОСОБА_12 При капремонті житлоплоща ввійшла до складу двокімнатної квартири №8 площею 35кв.м. Склад родини - 2 особи (вона –ОСОБА_6, чоловік –ОСОБА_7)".

Рішенням Київської міської ради від 06.09.2001р. №3/1437 "Про районні у місті Києві ради" (ra0003023-01) утворено Шевченківську районну у місті Києві раду на базі Радянської районної у місті Києві ради, п.8 якого передбачено, що відповідно до законодавства України районні у місті Києві ради, утворені згідно з цим рішенням, є правонаступниками прав і обов’язків в частині майна, переданого новоутвореним територіальним громадам відповідно до нового адміністративно-територіального устрою (а.с.216-219).

Рішенням Київської міської ради від 27.12.2001р. №208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" (ra_208023-01) будинок АДРЕСА_2 передано до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району міста Києва (а.с.220-222).

З матеріалів справи вбачається, що Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація неодноразово зверталася до Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації щодо передачі Головним управлінням житлового забезпечення жилої площі для відселення родини позивача ОСОБА_6 з будинку маневреного фонду, проте питання забезпечення житлом позивачів до теперішнього часу не вирішено, оскільки не отримано житлової площі безпосередньо для відселення сімей з будинків маневреного фонду.

Відселення громадян з будинків, що підлягають реконструкції, розподіл квартир у будинках після капітального ремонту, реконструкції, практична допомога виконавчим органам районних у місті Києві рад і перевірка законності вирішення житлових питань у виконавчих органах районних у місті Києві рад (районних державних адміністраціях) повинні здійснюватися Головним управлінням житлового забезпечення КМДА, або провадиться з його участю чи під його контролем.

За таких обставин справи, апеляційний суд дійшов вірного висновку про визнання протиправною бездіяльності Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації та Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, яка полягала у тривалому невиконанні п.4 Рішення виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів міста Києва від 10.02.1992р. №303 "Про надання житлоплощі мешканцям АДРЕСА_2"та п.4 розпорядження Представника Президента України Радянської районної ради народних депутатів від 06.08.1992р. №398 "Про відселення мешканців", що призвело до того, що позивачі, після тимчасово їх відселення на час здійснення реконструкції в будинку, в якому вони проживали, на протязі більш як 20 років не мають власного житла та проживають в квартирі, що віднесена до маневреного фонду.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Згідно ч.3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід відхилити, оскільки ухвала та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2009р. постановлені з додержанням норм права, а доводи касаційних скарг висновки суду апеляційної інстанції не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.