Вищий адміністративний суд України колегією суддів у складі:

Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Лиски Т.О.,

Малиніна В.В., Мойсюка М.І., Ситникова О.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 31 березня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністра-тивного суду від 21 липня 2009 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області (далі –УПСЗН) про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії,

Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від

31 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2009 року, залишено без задоволення поданий у грудні 2008 року позов ОСОБА_6 до УПСЗН про визнання протиправною відмови в призначенні та наданні йому субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг із жовтня 2007 року з мотивів наявності заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг за попередні роки та зобов’язання відповідача призначити йому таку субсидію.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати їхні рішення та направити справу на новий судовий розгляд. Зокрема, ним зазначено, що судами безпідставно не взято до уваги його пояснення про відсутність за перебігом

строку позовної давності заборгованості за минулі роки та підтримано заперечення проти позову відповідача, яким порушено його права та свободи, гарантовані статтею 22 та частиною першою статті 46 Конституції України та третіх осіб

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України ( КАС України (2747-15) ), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива визначено Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 1995 р. № 848 (848-95-п) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин у цій справі) (далі – Положення)

Відповідно до пункту 2 Положення право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі –субсидія) поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках) державного та громадського житлового фонду, в тому числі у гуртожитках, –на оплату користування житлом; приватного житлового фонду та фонду житлово-будівельних (житлових) кооперативів –на оплату утримання житла; житлового фонду незалежно від форм власності –на оплату комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється відділами (управліннями) субсидій районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій та виконавчих органів міських і районних рад. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 р. № 765 (765-2007-п) (згідно з пунктом 2 набрала чинності з 1 липня 2007 року) абзац перший пункту 13 Положення доповнено реченням такого змісту: "У разі виникнення до 1 грудня 2006 р. заборгованості з платежів за житлово-комунальні послуги субсидія призначається за умови укладення громадянином з підприємствами - надавачами житлово-комунальних послуг договорів про реструктуризацію заборгованості".

Судами встановлено, що позивач є власником квартири в місті Артемівську Донецької області, в листопаді 2007 року звернувся до УПСЗН за призначенням субсидії на опалювальний період з 1 жовтня 2007 по 30 квітня 2008 року.

У відповіді (а.с. 10) УПСЗН повідомив позивачеві про відмову в призначенні субсидії з мотивів наявності на 1 грудня 2006 року заборгованості з платежів за житлово-комунальні послуги в сумі 419,74 гривні (у тому числі 189,20 гривні –заборгованість з оплати водокористування, яку позивач до 1 жовтня 2007 року частково погасив із залишком 148,34 гривні), надавши йому роз’яснення про можливість призначення субсидії у разі сплати суми заборгованості чи укладення ним із ООО "Термосервіс-ЛТД"(підприємство - надавач житлово-комунальних послуг) договору про реструктуризацію заборгованості на 1 грудня 2006 року з урахуванням часткового погашення заборгованості з платежів за водокористування.

Оскільки позивач не сплатив заборгованість і не уклав з підприємством -надавачем житлово-комунальних послуг договору про реструктуризацію залишку заборгованості на 1 грудня 2006 року, відмова УПСЗН в наданні зазначеної субсидії обґрунтовано визнано правомірною судами.

Правильним є висновок судів щодо порядку вирішення позивачем питання щодо заборгованості з платежів за житлово-комунальні послуги, що виникла до 1 грудня 2006 р. розв’язання цих спорів з підприємством - надавачем житлово-комунальних послуг здійснюється в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Доводи позивача про порушення його прав і свобод, гарантованих статтею 22 і частиною першою статті 46 Конституції України обмежуються загальним посиланням на ці норми Основного Закону.

Право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива встановлено не законом України, а постановою Уряду, норми якої, застосовані для розв’язання спору в цій справі, були чинними на час виникнення спірних відносин. З цих підстав не можуть бути застосовані положення статті 22 Конституції України, згідно з якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Крім того, відповідність законів чи окремих їх положень Конституції України (254к/96-ВР) перевіряється судом конституційної юрисдикції, а не в порядку адміністративного судочинства.

Не знайшло свого підтвердження матеріалами справи порушення права позивача на соціальний захист, що згідно з частиною першою статті 46 Конституції України включає право на забезпечення громадян у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Викладені в касаційній скарзі доводи позивача рішень судів попередніх інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні наведених норм матеріального права.

З огляду на положення частини другої статті 224 КАС України немає підстав для скасування судових рішень у цій справі з мотивів порушення судами норм процесуального права, оскільки викладені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 222–224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

Залишити касаційну скаргу ОСОБА_6 без задоволення,

а постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 31 березня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2009 року – без змін.

Ця ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.