Вищий адміністративний суд України колегією суддів у складі:

Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Лиски Т.О.,

Малиніна В.В., Мойсюка М.І., Ситникова О.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження за касаційною скаргою Головного управління юстиції в Луганській області (далі –ГУЮ) на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2009 року адміністративну

справу за позовом ОСОБА_6 до ГУЮ про визнання

наказу незаконним та зобов’язання вчинити дії,

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2009 року, поданий у березні 2009 року позов приватного нотаріуса ОСОБА_6 про визнання незаконним наказу від 2 березня 2009 року № 136-В "Про зупинення нотаріальної діяльності"(далі –Наказ № 136-В), виданого ГУЮ відповідно до статей 12 та 291 України від 2 вересня 1993 року № 3425-ХІІ "Про нотаріат"з наступними змінами (далі – Закон № 3425-ХІІ (3425-12) ) у зв’язку з направленням до Міністерства юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право позивача на заняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Луганського нотаріального округу, а також зобов’язано ГУЮ надати повідомлення Луганській філії Державного підприємства "Інформаційний центр"Міністерства юстиції України (далі –ДПІЦ) про виключення з Єдиного реєстру нотаріусів відомостей про зупинення діяльності позивача як приватного нотаріуса. В задоволенні вимог позивача про скасування подання ГУЮ до Міністерства юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю відмовлено.

У касаційній скарзі ГУЮ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та закрити провадження в адміністративній справі.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України ( КАС України (2747-15) ), суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України від 2 вересня 1993 року № 3425-ХІІ "Про нотаріат" (3425-12) з наступними змінами (далі – Закон № 3425-ХІІ (3425-12) ).

Підпунктом "е"пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 3425-ХІІ встановлено можливість анулювання Міністерством юстиції України свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю в разі неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 291 Закону № 3425-ХІІ нотаріальну діяльність приватного нотаріуса може бути тимчасово зупинено в разі надіслання на підставі пункту 2 частини першої статті 12 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин у цій справі) відповідним головним управлінням юстиції до Міністерства юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю. Наказ про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса може бути оскаржено ним до Міністерства юстиції України або до суду частина третя статті 292 Закону № 3425-ХІІ).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачем було ініційовано питання

про анулювання свідоцтва про право позивача на заняття приватною нотаріальною діяльністю без здійснення обов’язкової попередньої перевірки наявності підстав для цього. Здійсненою в ході розгляду подання перевіркою порушень позивачем як приватним нотаріусом чинного законодавства не встановлено. Тому, дійшли висновку суди, не було підстав для застосування щодо позивача положень статті 291 Закону № 3425-ХІІ.

Із таким висновком судів попередніх інстанцій погоджується і суд касаційної інстанції.

Судами встановлено, що підставою Наказу № 136-В, яким порушено право приватного нотаріуса ОСОБА_6 на зайняття нотаріальною діяльністю, слугувало подання відповідача до Міністерства юстиції України про анулювання виданого позивачеві свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю без будь-якої перевірки інформації про вчинення позивачем дій, передбачених підпунктом "е"пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 3425-ХІІ, викладеної

в поданні виконуючого обов’язки прокурора Ленінського району міста Луганська, адресованому директору Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань Міністерства юстиції України та начальнику ГУЮ (а.с. 54–55).

На підставі пункту 14 Положення про Комісію з розгляду питань щодо анулювання свідоцтв про право на зайняття нотаріальною діяльністю, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19 листопада 1998 р. № 63/5 (z0750-98) , подання

щодо анулювання свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю повинно містити відомості та підстави, визначені пунктом 2 частини першої статті 12 Закону № 3425-ХІІ, а також доповідну записку про результати перевірки роботи нотаріуса й конкретні вказівки на ті неодноразові порушення чинного законодавства або грубе порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян, що їх припустився нотаріус при вчиненні нотаріальних дій, на підставі яких пропонується анулювати свідоцтво. До подання додаються: копії документів, на підставі яких здійснено подання; доповідна записка про перевірку роботи нотаріуса; пояснення нотаріуса на предмет обставин, викладених у доповідній записці про перевірку роботи нотаріуса; копії документів, що свідчать про виявлені

в діяльності нотаріуса порушення; копія наказу про призупинення нотаріальної діяльності; документи, що свідчать про вжиті заходи щодо виявлених в роботі нотаріуса порушень; відповідні документи органів дізнання і слідства, прокуратури, суду тощо.

За змістом наведеної норми наказ про зупинення нотаріальної діяльності повинен передувати в часі надісланню подання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, оскільки додається до подання. Цього не виконано відповідачем, яким таке подання здійснено формально, без перевірки інформації в.о. прокурора Ленінського району міста Луганська, викладеної в його поданні (цю інформацію в подальшому спростовано).

Виходячи з положень частини третьої статті 2 КАС рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень повинні бути прийняті (вчинені), зокрема:

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Судами встановлено, що ці вимоги суб’єктом владних повноважень у цій справі не виконано. Тому рішення судів про задоволення позову в частині вимог про визнання незаконним Наказу № 136-В та зобов’язання ГУЮ надати повідомлення ДПІЦ про виключення з Єдиного реєстру нотаріусів відомостей про зупинення діяльності позивача як приватного нотаріуса є законними та обґрунтованими.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо неправильного застосування судами норм процесуального права ґрунтуються на неправильному трактуванні наведених правових норм.

Керуючись статтями 220, 222–224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

Залишити касаційну скаргу Головного управління юстиції в Луганській

області без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2009 року – без змін.

Ця ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили через п’ять днів

після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.