Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2007 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року

у справі № А37/268-07

за позовом Приватного підприємства "Арсенал-Сервіс"

до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року, позов Приватного підприємства "Арсенал-Сервіс"(далі –позивач) до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі –відповідач) задоволено. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000842301/3 від 07 червня 2007 року, № 0002352301/3 від 07 червня 2007 року, № 0002362301/3 від 07 червня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП "Арсенал-Сервіс"10,20 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2007 року, ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року та прийняття нового рішення –про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП "Арсенал-Сервіс"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої складено акт № 699/230/32633064 від 16 листопада 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000842301/3 від 07 червня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 115 027,55 грн. (76 685,03 грн. –основний платіж, 38 342,52 грн. –штрафні (фінансові) санкції), № 0002352301/3 від 07 червня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 136 300,26 грн. ( 95 856,27 грн. –основний платіж, 40 443,99 грн. –штрафні (фінансові) санкції), № 0002362301/3 від 07 червня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 2 684,00 грн. (0,00 грн. –основний платіж, 2 684,00 –штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ) та підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) у зв’язку з невикористанням позивачем у власній господарській діяльності цілісного майнового комплексу внаслідок відсутності зайнятих на виробництві осіб та передачі його в суборенду іншій особі, а також непідтвердженням наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Парк Плюс"залізничних послуг відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ "Парк Плюс"укладено договір № 70 від 01 квітня 2005 року, згідно якого ПП "Арсенал-Сервіс"орендує у ТОВ "Парк Плюс"цілісний майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно договору суборенди № 51 від 15 вересня 2005 року позивач надає в суборенду вищезазначений цілісний майновий комплекс Суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_5

Також, між позивачем та ТОВ "Парк Плюс"укладено договір № 71 від 01 квітня 2005 року, згідно якого ТОВ "Парк Плюс"надавав позивачу комплекс послуг, пов’язаних з купівлею, обробкою та збутом металопродукції та будівельних матеріалів, консультації, складування, посередницькі послуги при купівлі-продажу продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання та інше. Факт надання цих послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з липня 2005 року по лютий 2006 року отримання вагонів з товаром позивача відбувалось силами ТОВ "Парк Плюс"на підставі відповідних заявок у вигляді листів ПП "Арсенал-Сервіс". За фактом отримання вагонів для позивача оформлювалися акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з доданням до нього реєстру номерів отриманих вагонів, а також податкової накладні. Оплата цих послуг здійснювалась позивачем на підставі рахунків-фактур, згідно з якими він відшкодовував ТОВ "Парк Плюс"витрати за отримані від залізниці послуги за подачу вагонів.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16 липня 1999 року № 996-XIV зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судами, акти здачі прийняття-робіт (залізничних послуг) відповідають наведеним вище вимогам.

Крім того, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що витрати позивача щодо оренди цілісного майнового комплексу та вартість послуг, пов’язаних з купівлею, обробкою та збутом металопродукції та будівельних матеріалів, а також залізничні послуги безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю ПП "Арсенал-Сервіс".

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .