К-38959/10-С Про визнання неправомірними дій, зобов'язання провести нарахування середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, надбавки, зарахування до стажу державної служби час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - 11.05.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за касаційними скаргами Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області та Полтавської обласної державної адміністрації, до яких приєдналась представник Президента України Лукаш Олена Леонідівна, на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області, Полтавської обласної державної адміністрації, треті особи: Секретаріат Президента України, Кабінет Міністрів України, Державне казначейство України, Територіальна державна інспекція праці в Полтавській області, заступник начальника відділу фінансово-господарського забезпечення Новосанжарської районної державної адміністрації Шуліпа С.А. про визнання неправомірними дій, зобов’язання провести нарахування середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, надбавки, зарахування стажу та відшкодування моральної шкоди,

У лютому 2010 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідачів та просив зобов’язати Новосанжарську районну державну адміністрацію Полтавської області провести нарахування та виплатити середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 27 вересня 2008 року по 17 грудня 2009 року в сумі 94242 грн. 86 коп., зарахувати до стажу державної служби час вимушеного прогулу з 27 вересня 2008 року по 17 грудня 2009 року, зобов'язати відділ фінансово-господарського забезпечення Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області провести нарахування надбавки за роботу із секретними документами за грудень 2009 року в розмірі 202 грн. 37 коп. та за січень 2010 року в розмірі 465 грн. 45 коп., включити донараховані суми (середнього заробітку та надбавки за секретність) до даних персоніфікованого обліку за відповідні періоди та подати до бази даних Пенсійного фонду району, а також відшкодувати моральну шкоду в сумі 20000 грн.

Уточнивши позовні вимоги в ході розгляду справи просив також зобов’язати Новосанжарську райдержадміністрацію відновити особовий рахунок НОМЕР_2 по нарахуванню заробітної плати ОСОБА_7 з 27 вересня 2008 року та внести відповідні зміни до бухгалтерського обліку щодо нарахування заробітної плати по цьому рахунку та закрити особовий рахунок НОМЕР_1 по заробітній платі ОСОБА_7 як безпідставно відкритий, провести утримання відповідних податків і зборів до цільових фондів та подати уточнену звітність по даних персоніфікованого обліку до управління Пенсійного фонду району за 2008 - 2009 роки з врахуванням донарахованих сум за час вимушеного прогулу з 27 вересня 2008 року до 17 грудня 2009 року, зарахувати час вимушеного прогулу з 27 вересня 2008 року по 17 грудня 2009 року до загального, спеціального та стажу роботи, який дає право на щорічну відставку. Зобов’язати Полтавську обласну державну адміністрацію включити суму заробітку 94242 грн. 86 коп. за час вимушеного прогулу ОСОБА_7 з 27 вересня 2008 року по 17 грудня 2009 року до кошторису витрат Новосанжарської райдержадміністрації.

Посилався на те, що Розпорядженням Президента України від 12 березня 2005 року його було призначено головою Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області. 8 жовтня 2007 року сесія Новосанжарської районної ради прийняла рішення про висловлення йому недовіри як голові райдержадміністрації. 30 травня 2008 року Президентом України було видано розпорядження про відставку голови Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області ОСОБА_7

Оскільки постановою Новосанжарського районного суду від 29 жовтня 2008 року, яка залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2009 року, визнано незаконним та скасовано рішення сесії Новосанжарської районної ради від 8 жовтня 2007 року про висловлення недовіри голові Новосанжарської районної державної адміністрації ОСОБА_7, Розпорядженням Президента України від 16 грудня 2009 року його поновлено на посаді голови Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області.

Проте йому не було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 вересня 2008 року по день поновлення на роботі та не зараховано зазначений період до стажу державної служби. Тому позивач просив задовольнити його позов.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2010 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області щодо не нарахування та не виплати позивачу середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. Зобов’язано Новосанжарську районну державну адміністрацію Полтавської області нарахувати та виплатити позивачу середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 вересня 2008 року по 17 грудня 2009 року в сумі 94242 грн. 86 коп., відновити особовий рахунок за НОМЕР_2 позивача по нарахуванню заробітної плати з 27 вересня 2008 року та внести відповідні зміни до бухгалтерського обліку щодо нарахування сум заробітної плати з 27 вересня 2008 року по 29 березня 2010 року по особовому рахунку НОМЕР_2, закрити особовий рахунок НОМЕР_1 по заробітній платі ОСОБА_7, провести утримання відповідних податків і зборів до цільових фондів та подати уточнену звітність по даних персоніфікованого обліку до управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі за 2008-2009 роки із врахуванням донарахованих сум за час вимушеного прогулу позивача з 27 вересня 2008 року по 17 грудня 2009 року, зарахувати до загального, спеціального та стажу роботи, який дає право на щорічну відпустку, час вимушеного прогулу позивача з 27 вересня 2008 року по 17 грудня 2009 року. Зобов’язано Полтавську обласну державну адміністрацію включити суму заробітку позивача в розмірі 94242 грн. 86 коп. за час вимушеного прогулу з 27 вересня 2008 року по 17 грудня 2009 року до кошторису витрат Новосанжарської районної державної адміністрації. В решті позову відмовлено.

У касаційних скаргах відповідачів, до яких приєдналась представник Президента України, ставиться питання про скасування вказаних судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в позові, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи касаційних скарг та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Розпорядженням Президента України від 12 березня 2005 року ОСОБА_7 було призначено головою Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області. 15 березня 2005 року йому присвоєно сьомий ранг державного службовця. 8 жовтня 2007 року дванадцята сесія Новосанжарської районної ради Полтавської області п'ятого скликання прийняла рішення про висловлення недовіри голові Новосанжарської районної державної адміністрації. Розпорядженням Президента України від 30 травня 2008 року № 185/2008 (185/2008-рп) рп "Про відставку голови Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області"у відповідності до частини 10 статті 118 Конституції України прийнято відставку голови Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області ОСОБА_7 Постановою Новосанжарського районного суду від 29 жовтня 2008 року визнано незаконним та скасовано рішення сесії Новосанжарської районної ради від 8 жовтня 2007 року про висловлення недовіри голові Новосанжарської районної державної адміністрації ОСОБА_7 Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2009 року скасовано постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року та залишено в силі постанову Новосанжарського районного суду від 29 жовтня 2008 року.

16 грудня 2009 року Президентом України видано Розпорядження №260/2009-рп (260/2009-рп) "Про поновлення на посаді голови Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області ОСОБА_7", в якому зазначено, що у зв’язку з рішенням Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2009 року поновити на посаді голови Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області ОСОБА_7

Також судами було встановлено, що при поновленні позивача на роботі йому не було виплачено середній заробіток за період з 27 вересня 2008 року по день поновлення на роботі та зазначений період не зараховано до загального, спеціального та стажу роботи, який дає право на щорічну відпустку.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач був звільнений без законної підстави, розпорядженням Президента України від 16 грудня 2009 року поновлений на роботі, згідно запису в трудовій книжці позивача його поновлено на посаді голови Новосанжарської райдержадміністрації з 27 вересня 2008 року, а тому період з 27 вересня 2008 року по 17 грудня 2009 року є вимушеним прогулом і відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України на його користь необхідно стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 94242 грн. 86 коп. При цьому суд зазначив, що він погоджується з наданим розрахунком за період з 29 вересня 2008 року по 17 грудня 2009 року, який не заперечується позивачем.

Залишаючи вказане рішення без змін апеляційний суд зазначив, що оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2009 року залишено в силі рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2008 року, яким визнано незаконним та скасовано рішення дванадцятої сесії Новосанжарської районної ради Полтавської області п’ятого скликання про висловлення недовіри голові Новосанжарської райдержадміністрації, то розпорядженням Президента України від 16 грудня 2009 року про поновлення на посаді голови Новосанжарської райдержадміністрації Полтавської області ОСОБА_7 автоматично скасовано попереднє розпорядження Президента України від 30 травня 2008 року про відставку голови Новосанжарської райдержадміністрації Полтавської області ОСОБА_7.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вищенаведеній нормі права судові рішення ухвалені без повного та всебічного з’ясування обставин справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що постановою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2009 року, питання про поновлення позивача на роботі чи скасування розпорядження Президента України від 30 травня 2008 року не вирішувалося, а лише визнано незаконним та скасовано рішення дванадцятої сесії Новосанжарської районної ради Полтавської області п’ятого скликання про висловлення недовіри голові Новосанжарської райдержадміністрації.

В розпорядженні Президента України від 16 грудня 2009 року про поновлення на посаді голови Новосанжарської райдержадміністрації Полтавської області ОСОБА_7 не зазначено дати, з якої його поновлено, або що його поновлено саме з 27 вересня 2008 року.

Проте суди цих обставин не врахували та не з’ясували характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами, а також норму права, яка їх регулює, та чи мав місце в даному випадку вимушений прогул, якщо так, то з якого часу і чи підлягав він та в якому розмірі оплаті, що призвело до неправильного вирішення спору.

Крім того, встановивши, що Новосанжарська райдержадміністрація 15 січня 2010 року звернулася з листом до Полтавської обласної державної адміністрації з проханням виплатити позивачеві заробітну плату, суд першої інстанції в той же час зробив суперечливий висновок про визнання неправомірною бездіяльності Новосанжарської райдержадміністрації по не нарахуванню та не виплаті заробітної плати позивачеві, зазначивши що він вийшов за межі позовних вимог. При цьому суд зобов’язав Полтавську обласну держадміністрацію включити суму заробітку позивача в розмірі 94242 грн. 86 коп. за час вимушеного прогулу з 27 вересня 2008 року по 17 грудня 2009 року до кошторису витрат Новосанжарської районної державної адміністрації. Отже, суд не з’ясував у чому ж фактично полягала бездіяльність Новосанжарської районної державної адміністрації та чи була вона неправомірною щодо невиплати позивачеві заробітної плати за наведених судом обставин.

Не можна погодитися і з висновками судів щодо зобов’язання відповідача закрити один особовий рахунок та відкрити інший, оскільки це є похідним від вирішення спору про стягнення заробітної плати і відноситься до стадії виконання судових рішень, а не до предмету спору щодо оплати вимушеного прогулу, як і вимоги про зобов’язання відповідача здійснити утримання відповідних податків і зборів до цільових фондів.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 94242 грн. 86 коп. за весь час вимушеного прогулу та зазначивши, що він погоджується з наданим розрахунком за період з 29 вересня 2008 року по 17 грудня 2009 року, який не заперечується позивачем, суд першої інстанції не навів у рішенні розрахунків, чому саме прийшов до такого висновку, та з якого розміру середньої заробітної плати виходив, і чому обчислював її з 29 вересня 2008 року, якщо дійшов до висновку, що вимушений прогул розпочався 27 вересня 2008 року. Апеляційний суд цих помилок також не виправив.

Крім того, у касаційних скаргах та заяві про приєднання до них, є посилання на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2009 року, якою ОСОБА_7 відмовлено у задоволенні адміністративного позову про визнання не чинним Розпорядження Президента України від 30 травня 2008 року про відставку голови Новосанжарської райдержадміністрації Полтавської області, та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2010 року, якою апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на судове рішення від 13 листопада 2009 року було закрите у зв’язку з відмовою ОСОБА_7 від апеляційної скарги. А відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Проте ці судові рішення не досліджувалися судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, зокрема статей 159, 195 Кодексу адміністративного судочинства України, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.